«Як, як? Капрі?» Каюсь, завжди думав, що це назва острова. Але зайшов на «Базар» - це український Ґугл – тут свій всесвіт і нові назви знаних речей – Капрі, Бермуди, Бікіні. Не знаю, хто автор цих абсурдних штанів, але якщо це чудо чомусь приписують італійським дизайнерам, то далеко не таку комбінацію, як носять українські чоловіки, вони собі уявляли. Чорні шкарпетки, яскраві пластикові сандалі, потім ці світлокавові капрі і зверху майка-сіточка темно-синього кольору. В лівій руці – чорний целофановий пакет «Босс», в правій – барсетка. Все синтетика.
Не знаю, чесно, чому наш народ так дивно вбирається. Я маю на увазі, якщо поглянути на ілюстрації, старі фотографії, згадати бабуню, було в людей якесь відчуття стилю і гармонії з оточуючим їх світом, з тим днем, який був на календарі, з їхнім віком, статтю, навіть родом занять. Не обов’язково ж всі ходили, вбрані у національний одяг, як артисти ансамблю Вірського, але й з космосу, як тепер, через надмірність кислотних барв, їх не було видно. Не кажу вже про великі свята, відвідини храму, особливі події в житті людини – весілля, хрестини… Де це поділось?
У всьому винна економіка? Шиють з найдешевших матеріалів, синтетики того штибу, що використовують в якості покрівельних матеріалів в будівництві й армії. А чого ж тоді така химерна кольорова гама? Хто ці дико яскраві фарби підбирає? А фасон – цей «Вечірній Сихів», хто придумав? Джорджіо Армані? Але ж є якісь правила, традиції? Наприклад, одяг має не тільки захищати від холоду чи спеки, а й приховувати недоліки вашої статури, виставляти вас в кращому, а не гіршому світлі. Чому коли криві ноги (причому обидві) і великий живіт треба носити ці ідіотські шорти?
Я розумію жінок і одяг, який на вісім розмірів менший і на років двадцять молодший стиль, каблуки ці метрові, колготки в мороз і міні спідниці з пластмаси, і так, що все видно, бо прозоре. І косметики так, щоб всі попадали. Не всі ж на пляжі знайомляться, де нічого вже не сховаєш. Навіть галицькі чоловіки захоплюються розумом жінок, дивлячись на їхні ноги. Про душу не будемо згадувати. Я розумію наших випускників школи – це стресова ситуація, дах не в одного з батьків їде: де взяти гроші!? Тому, напевно, такий веселий вінегрет, хто як може: то міні, то максі, з шлейфом, з декольте, з пір’ями, чорне, біле, кремове. Це про костюми, взуття також - любі кольори і фасони. А зачіски, які бувають у дівчаток вже в садку на випускному? Для дітей нічого не шкода.
Я розумію підлітків і не тільки тому, що в цьому віці природа відпочиває. Ні, їхній стиль «мама, я спав на вулиці» в помірних дозах називається вільним, тобто вільно себе людина в цих футболках, джинсах, кросівках, майках, куртках і так далі почуває. І головне, прасувати не треба, точніше це вже неможливо.
Але ж приходить неділя. Ну, церква – це не базар, можна якісь стриманіші лахи вбрати, навіть тим жінкам, у яких, на їхню думку, феноменальні параметри тіла. Не обов’язково це все відразу і всім показувати. Ми не мусульмани, але що таке дрес-код, хоча б для відвідин храму, у них можна сміливо повчитись.
Магазини, лікарні, ресторани і взагалі місця великого скупчення народу влітку - у пляжно-спортивному вбранні. Хто був за кордоном, той бачив, як там шофери автобусів вбрані. Сорочки їхні білі бачили? Я коли побачив ранок в Лондоні: буквально вся вулиця чоловіків в темних костюмах, чорних мештах, білих сорочках, підібраних краватках, поголені всі, ніяких білих шкарпеток. Тільки зачіски і деколи сережки видавали вчорашніх відвідувачів пабу, де вони були вбрані так, ніби вони купили все на розпродажу, в магазині «допоможемо інвалідам». Люди йшли на роботу, і це – серйозно. Вихідні були вчора.
Їхнє весілля. Я думав, що кіно знімають. Ці старші дами в капелюхах, стриманий, елегантний стиль, ніяких космічних мотивів, чоловіки у фраках… Плаття молодої і її зачіска - нічого карколомного.
Ні, у них є фестивалі і для снобів, і для рокерів, у них є вихідні, їх туристи - не завжди приклад для наслідування. Але відповідність часу, місця і віку - це у них в крові, напевно.
Ну, але глянути на наших легендарних парламентарів, еліту нашу славну, шоу-бізнес, це як з підлітками: природа відпочиває. Але ці дорослі люди, котрі представляють нас, народ, і тут, і там у світі, справді вважають, що дуже дорогі речі – від годинників і краваток до взуття і костюмів – це вже обов’язкові атрибути, їх обов’язково одягати, щоб бачили, бо статус зобов’язує. І ці речі їм автоматично мають пасувати. Я не знаю, можливо, вони також переконані, що це красиво, як той дивак в пластмасових капрі зі Стрийського базару?