Наближення Різдвяних свят в умовах гострої багаторівневої кризи схиляє до роздумів про існуючий стан у категоріях віри. Віри, котра містить у собі цілком інші пояснення життєвих негараздів, ніж дефолт, інфляція, невміле управління державою, політичні міжусобиці, споживацька істерика, патріотизм тощо.
У моїх роздумах домінує одна з таких категорій - справедливості. Власне ці роздуми я й вирішив систематизувати у вигляді невеликого тексту довільної форми, яким, на мою думку, і має бути блог. Однак, це не буде «казанє», а лиш декілька спостережень.
Думаючи, чому все так діється і хто за це відповідає, nolens-volens починаєш «переходити на особистості». Під час моїх журналістських мандрів різними містами і містечками України від колег журналістів доводилося чути характеристики та різні історії, пов'язані з представниками місцевих політичних і бізнесових еліт. «Цей ще за комуністів пристроївся, цей був місцевим гебістом, цього мали судити за розкрадання, цей просто бандюк, цей злодій, цей рекетир» - etc.
А коли глянути, хто керує державою на центральному рівні, хіба ми не знайдемо там: крадіїв шапок і наперсточників, карточних шулерів і валютних кидал, газових шахраїв і фінансових аферистів, міжнародних сутенерів і всюдисущих «бригадирів». Та ж всі ми дорослі покоління, окрім, може, наймолодшого, пам'ятаємо, як у цій країні робився бізнес, велась боротьба за посади і здобувалися матеріальні добра з кінця 80-х і до середини 90-х років. Дорога до сьогоднішніх службових кар'єр та приватних багатств всіяна стражданням і просичена кров`ю, її супутниками були зойки страху і стогони болю, прокльони жінок і сльози дітей.
Більшість із людей, котрі йшли до влади на місцевому і центральному рівнях у цій країні, свого часу обкрадали і обдурювали, били і вбивали.
До того ж, процеси так званого періоду «перебудови» не були початком несправедливості на цій землі. Чи відбулися суди справедливості над тими, хто несе відповідальність за причини і наслідки революції 1917 року, за радянські експерименти до, під час і після ІІ Світової війни, врешті за період «побудови комунізму»? На цій землі несправедливість має довгу традицію.
А несправедливість, виражена у зойках і стогонах, прокльонах і сльозах, вона ж не зникає. Вона просто накопичується у тій частині матерії, яка нас оточує, але якої більшість з нас не здатна побачити і почути. Саме з цієї матерії несправедливість повертається до нас несподіваними бідами, незрозумілими карами, нестерпними випробуваннями. Тобто усім тим, що переростає системи політичних, економічних, соціальних вимірів.
Людей, котрі говорять, що «от тільки почали трохи жити і тут криза», я запитую: невже ви справді надіялись бути щасливими в країні, збудованій на несправедливості? Чи шанували б ми Бога, який дозволив би благоденствувати суспільству несправедливих? Чи боялись би ми Бога, який не здатен покарати за гріх несправедливості?
Знаю, що багато-хто з нас готовий був вибачити кривдникам в обмін на те, що вони вміло покерують країною і забезпечать державі і її громадянам процвітання. Однак несправедливий не може чинити по справедливості, поки він щиро не розкаявся. Хто розкаявся з кривдників ваших? Кому з них ви пробачили по-щирості серця, а не «в обмін»?
«Немає миру без справедливості, а справедливості без прощення» - сказав колись Іван Павло ІІ. Громадянам держави, збудованої на несправедливості, не світить громадянський мир.
Задумаймось у ці святково-вихідні дні, коли обмінники і банки не працюють, депутати і міністри відпочивають - чи свято Нового року нам дане тільки для олів'є, шампанського і феєрверків? Чи Ісус народився тільки для того, щоби бути розіп'ятим і воскреснути? Невже не було іншого виходу дві тисячі років тому? Невже його немає нині?
Веселих Свят!