21 квітня в одній із празьких галерей розпочинається вернісаж робіт Олекси Новаківського, який триватиме до 28 травня 2016 року. Після виставки картини поїдуть до Львова. Роботи видатного українського художника початку ХХ століття стануть частиною постійної експозиції Національного музею ім. Андрея Шептицького. 21 квітня у Празі Микола Мушинка офіційно передав дарчу грамоту Ігореві Кожану, директорові музею.
«Та колекція пройшла багато випробувать, але вона збереглася. Хто би не був директором, угода, яку ми підписуємо, складена так, що всі наступники, які будуть після мене, повинні її дотримуватися. І люди відкриють собі ще один штрих, ще один бік Олекси Новаківського», - говорить Ігор Кожан.
Ідея про передачу картин українському музею була озвучена кілька років тому в розмові між Миколою Мушинкою та Ігорем Кожаном. Професор Мушинка каже, що як тільки придбав цю збірку, вже тоді думав, що її місце - в Україні.
«Я Новаківського вперше побачив у квартирі Галини Голубовської, доньки Івана Голубовського. Усі стіни були обвішані картинами Новаківського, а інших картин там не було. Лише Новаківський», - розповів ZAXID.NET Микола Мушинка.
Це був 1974 рік, у Чехословаччині тривала так звана «нормалізація», коли комуністична ідеологія намагалася розправитися з усіма незгідними з нею. Молодий університетський викладач Мушинка був покараним і працював пастухом в колгоспі.
Збірка картин Новківського належала Іванові Голубовському, другові та меценатові художника. Після Другої світової війни він з родиною поселився у Чехословаччині. Галина Голубовська отримала колекцію у спадок після смерті батька. У 1973 році вона скоїла самогубство і весь її маєток став власністю держави. Заповіт, який вона попередньо написала, визнали недійсним.
«Але експерт Національної галереї, який, мабуть, був неписьменним, тоді сказав, що це картини якогось аматора. Так що я їх купив як аматорські картини невідомого художника за дуже низькими цінами на аукціоні. А поскільки я вже пів року ніде не працював, то мені дружина на це всю свою вчительську зарплату віддала. І я на цю зарплату купив ось ці картини. Ми були дуже раді, бо нам сказали, що якби їх ніхто не купив, то картини би завезли на збір сировини. Дали мені ще кілька інкрустованих шкатулок та друкарську машинку з українським шрифтом марки «Мерседес», – розповідає Микола Мушинка.
Роботи Олекси Новаківського у професора Мушинки не раз хотіли купити, або як цілу колекцію, або окремі роботи. Проте, за його словами, для нього ця колекція є безцінною і, за його словами, мають належати Україні. Лише одну невеличку картину Микола Мушинка залишив удома як пам'ять.
Фото: Валентина Люля, Прага