«Касова гора» – це заповідна зона в межах Галицького національного природного парку на Івано-Франківщині. Там ростуть непритаманні цим краям степові культури – ковила, мигдаль. Деякі рослини збереглись з періоду, який передував останньому зледенінню. Тут гніздиться сіра чапля, за якою можна поспостерігати з оглядового майданчика.
Касова гора розташована в межах Опілля, на пагорбах, які прилягають до Бурштинського водосховища. На одній території поєднуються скелясті пагорби, гіпсові скелі, а з рослинності степові та гірські види. На заповідній території росте понад 300 видів рослин. Деякі з них занесені до Червоної книги України.
Серед унікальної рослинності – чотири види ковили, рідкісні реліктові види: астрагал данський, аспарагус звичайний, горицвіт весняний, півники угорські, конюшина червонувата, волошка тернопільська, біла анемона, мигдаль низький, три види сон-трави, орхідеї, з-поміж котрих надзвичайно цінні «зозулинець обпалений» та «Венерині черевички». У лісах можна знайти черешні, кизил, глід, терен, шипшину.
Також тут живе своєрідна фауна. В одному місці облаштований спостережний пункт, з якого зручно стежити за сірими чаплями. Навесні вони лаштують гнізда на акаціях біля водосховища.
Ці землі раніше належали УГКЦ, і ще митрополит Андрей Шептицький планував 1936 року створити тут заповідну зону. Голова Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові професор Всеволод Левицький звернувся з листом до митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького із проханням створити на ерекційних церковних землях заповідник «Касова гора» біля Бурштина. Митрополит підтримав науковців і дав згоду.
«Тоді мова йшла про створення двох заповідників – “Касової гори” в околицях Бурштина й “Чортової гори” поблизу Рогатина. Того ж року науковці НТШ здійснили дослідження Чортової гори, і вона була заповідана, а от вивчення й заповідання Касової гори планувалося завершити у 1939 році. Одначе, цим планам не судилось здійснитись через початок Другої світової війни», – пише Андрій Заморока.
Комуністи розорали частину заповідної зони, 1965-го року збудували греблю, яка перекрила ріку Гнила Липа, та звели Бурштинську електростанцію. Частину Касової гори затопило. Ще частину гори вирішили заліснити та відвести під пасовища і сінокоси. З того, що лишилося, на 7 гектарах західноподільського ковилового степу у 1975 створили пам’ятку природи республіканського значення. 1988 року до заповідної території приєднали ще 58 га. З 2000-х Касова гора є у складі Галицького національного парку.
«Назва гори оповита легендами. Одна з них оповідає, що тут, у лабіринтах карстових печер, князь Данило Галицький зберігав золото та коштовності. Інша легенда переповідає, що в таємному сховку в одному з підземних ходів тримав свою скарбницю бовшівський боярин. Одного дня вхід до печери несподівано обвалився, і скарби назавжди залишилися всередині гори. З тих пір люди назвали гору Касовою», – пише Івано-Франківщина туристична.
Втім, насправді назва гори походить від слова «косовиця», а не «каса».
З вершин Касової гори можна милуватися краєвидами річки Дністер, Бурштинським водосховищем, в ясну погоду проглядається Галич.
Касова гора розташована на північний захід від с. Бовшів Галицької громади, біля Бурштинського водосховища. Координати GPS: 49.226749 24.69598. Детальніша інформація – в Галицького НПП.