Поки Росія затягує переговорний процес щодо Донбасу, у «республіках» почалася друга хвиля зачисток. Нагадаємо, перша хвиля стартувала на початку 2015-го. Тоді під ніж пішли найбільш одіозні польові командири: Бєднов, Мозговий, Іщенко, Дрьомов та інші. Здебільшого це були малопередбачувані персонажі, які насолоджувались «отаманщиною» і не визнавали жодної влади. Убивства та «арешти» тривали в ЛНР та ДНР майже цілий рік, аж поки в «республіках» не встановилася достатньо сильна і лояльна до Кремля влада.
Зробивши ставку на поступовий демонтаж «республік» та реінтеграцію цих територій до складу України, Москва посадила в Луганську та Донецьку сумлінних виконавців. Якщо треба, Плотницький і Захарченко особисто підніматимуть жовто-блакитні стяги, чого годі було очікувати від навіжених фанатиків на зразок Стрєлкова. Тим більше, нинішнім керманичам ЛНР та ДНР втрачати нічого: ціна їхнього життя суто умовна, а безпека – примарна. Це переконливо засвідчує недавній замах на Плотницького, який не загинув лише тому, що цього не було в планах підривників.
Зараз у ЛНР та ДНР почався другий етап зачисток. Схоже, цього разу під ніж підуть постаті, які зіграли провідну роль у становленні «республік» і можуть розповісти багато цікавого, зокрема про роль Росії у народженні «Новоросії». Розпочали сезон полювання ефектно, з убивства Євгена Жиліна. Цікаво, що від нього ниточки тяглися не лише до Донецька та Москви, але й до Харкова – хтозна скільки всього міг розповісти покійний лідер «Оплоту» слідчим СБУ.
Трохи згодом був арештований і загадковим чином «помер» Геннадій Ципкалов – колишній «прем’єр-міністр» ЛНР. «Офіційна» версія ЛНРівської влади – самогубство у камері. Однак пізніше на сепаратистських ресурсах з’явився «злив» про те, що ув’язненого Ципкалова довго і старанно «переконували» відправитись на той світ. Оголошений у розшук сепаратистами голова «парламенту» ЛНР Олексій Карякін не став випробовувати долю і відкрито оголосив про готовність «домовлятися» з українською стороною про умови свого порятунку. Така перспектива не є фантастичною: приміром, ЛНРівця Сергія Корсунського, який брав участь у захопленні СБУ, відпустили на волю за співпрацю зі слідством.
Також Карякін заявив про вбивство колишньго «міністра охорони здоров’я» ЛНР Лариси Айрапетян, доля якої досі невідома. На початку жовтня на окупованій території Луганщини вбито громадянина РФ Армена Багіряна, який командував взводом «народної міліції» ЛНР. Причиною вбивства Багіряна міг бути перерозподіл контрабанди, а от російського військового Олексія Беданова застрелили на Донеччині через те, що він погрожував оприлюднити шифротелеграми з вказівками від Генштабу ЗС РФ щодо обстрілів на Маріупольському напрямку.
Звісно, фізична ліквідація – далеко не єдиний спосіб нейтралізувати незручних осіб. Як свідчить приклад Віктора Януковича і Ко, Валерія Болотова, Ігора Безлера та цілої плеяди злочинців різного гатунку, їх можна переховувати в російській глибинці. В обмін на відносну безпеку й елементарне забезпечення вони сидітимуть тихо, як миша під віником. А в разі чого, по прикладу Жиліна, їх можна оперативно ліквідувати. Тим більше, що всі «ветерани війни у Донбасі» перебувають під пильним наглядом російських спецслужб. З’їзди «добровольців», які час до часу проводяться в Росії, дедалі більше нагадують перекличку на зоні.
Коли сепаратистська авантюра на Донбасі закінчиться, постане питання про покарання винних – ідея міжнародного «Нюрнбергу» над сепаратистами витає в Україні з 2014-го. Однак, якщо ситуація розвиватиметься такими темпами, судити буде нікого: ключових персонажів надійно заховають в РФ або фізично ліквідують. У результаті гіпотетичний суд доведеться проводити над персонажами третього плану або заочно судити утікачів (в тому числі – втікачів на той світ).
Що відчуватиме при цьому українське суспільство? Приблизно те саме, що й відносно суду над «Беркутом». Після Майдану чи не всі були впевнені, що винних неодмінно покарають – надто вже очевидною і кричущою була провина. Суди і справді тривають, але кого і як покарають – не береться прогнозувати ніхто. І що довше триває тяганина, то менше все це схоже на Нюрнберзький трибунал, якого жадало суспільство. Ніхто вже не здивується, якщо у справі MH17 засудять парочку російських строковиків, а світовій спільноті доведеться робити вигляд, що це і є торжество справедливості.
Не виключений і той варіант, що левову частку злочинів проти держави та цивільного населення навішають на мерців. Торік цю схему вже відпрацювали в ЛНР на «Бетмені». За «офіційною» версією «МВС ЛНР», Олександра Бєднова ліквідували під час затримання за звинуваченням у викраденні людей, застосуванні тортур та розбої. Пізніше у ЗМІ з’явилися зізнання поплічників «Бетмена» та інші компрометуючі матеріали. У такий спосіб угруповання Плотницького не лише ліквідувало нелояльних командирів, але і зробило з них цапів-відбувайлів. Годі дивуватись, якщо на гіпотетичному суді над сепаратистами виявиться, що головні винуватці вже померли.
Чи розуміють все це на Заході? Безумовно. Однак у першочергові плани наших вільних та невільних союзників навряд чи входить забезпечувати моральну сатисфакцію українцям. Тому цілком імовірно, що зачистки в «республіках» Росія проводить у межах спецоперації «Збереження лиця», яке Путіну пообіцяли ще у 2015-му. Тому до складу України окуповані райони Донбасу повернуть, попередньо вилучивши всіх, хто може дати вагомі свідчення проти Кремля. Ну, а решту нам доведеться амністувати.