Сьогодні, 1 серпня, о 00.01 за Грінвічем Британський кіноінститут (BFI), видавець найстарішого та найавторитетнішого кіножурналу Sight & Sound, оприлюднив результати голосування за найвизначніший документальний фільм всіх часів. У голосуванні брали участь понад 200 критиків і 100 фільммейкерів з усього світу, які взяли участь у складанні рейтингу, 110 назвали найкращим документальним фільмом всіх часів українську стрічку Дзиґи Вертова «Людина з кіноапаратом» (1929), вивівши її на першу сходинку найавторитетнішого кінорейтингу. Про це повідомив Національний центр Олександра Довженка.
Дзиґа Вертов (1896-1954) – постать наскільки значна, настільки й суперечлива. Автор футуристичного кіноманифесту, винахідник кінематографічної лексики (кінооко, кінокі, кінопис), затятий шанувальник нового мистецтва відмовляв у праві на існування ... ейзенштейнівському кінематографу. Навіщо ці стилізації реальності, коли дійсність у своїх натуральних формах здатна стати художнім матеріалом у руках режисера?
Своєю творчістю Вертов намагався переконати колег і глядачів, що справжнім твором кіномистецтва є лише документальний фільм. Однак факт, зареєстрований на плівку, ніколи не був для Вертова самодостатнім. Вертов, оперуючи тільки документальними зйомками, створював поетичний образ дійсності на основі монтажного з'єднання кадрів, вилучених з реального репортажного контексту.
Режисер і не підозрював, який несподіваний потужний ривок зробив у своєму «кінописі». Тільки в 50-ті роки європейські кінематографісти відкриють для ігрового фільму справжній художній потенціал вертовської екранної поезії.
«Людина з кіноапаратом» - друга стрічка Дзиґи Вертова, створена на Одеській кінофабриці ВУФКУ спільно з талановитим братом-оператором Михаїлом Кауфманом. Виключений з Совкіно, де працював доти, Вертов був запрошений до України керівництвом ВУФКУ, яке лояльніше ставилось до мистецьких експериментів, час яких в Росії вже минув.
Ліберальна політика українського уряду наприкінці 1920-х на противагу догматичній і дедалі більш прескриптивній політиці в Росії, спричинила справжній потік еміграції кіномитців в Україну: свої експерименти змогли тут здійснити Дзиґа Вертов, Михаїл Кауфман, Микола Шпиковський, Іван Перестіані, Ніколай Охлопков та Владімір Маяковський, який створив для ВУФКУ три кіносценарії.
Неоднозначно сприйнятий критиками, й зовсім незрозумілий аудиторії, авторефлексивний експеримент Вертова невдовзі був викреслений з історії радянського кіно й надовго забутий. «Людину з кіноапаратом" згадали лише в 1960-х роках по смерті режисера, коли кінематографісти французької «нової хвилі» перевідкрили його творчість.
Знятий в Одесі, Києві та Харкові, фільм є практично посібником для кінодокументалістів і одночасно «фільмом про фільм», в якому ставляться питання про природу безпристрасної фіксації реальності. «Людина з кіноапаратом", маніфест Вертовської футуристичної концепції «кіноока» є взірцем неймовірного монтажного експеримента, «кіносимфонії», про життя радянського мегаполіса, в якому ще рясно розлиті ознаки славетної політики українізації - написи, гасла, плакати тощо. «Людина з кіноапаратом» став останнім німим фільмом Дзиґи Вертова.
2001 року організатори фестивалю Porto European City of Culture 2001 запропонували британському музичному гурту The Cinematic Orchestra написати музику до фільму. Офіційний реліз альбому Man with a Movie Camera (album), для якого музичний супровід фільму розбито на 17 треків, відбувся 2003 року. Десятий трек альбому має назву Odessa.
Журнал Entertainment Weekly в жовтні 2010 року оприлюднив список з 12 документальних стрічок, які змінили світ. До цього рейтингу потрапила і «Людина з кіноапаратом».
«Людина з кіноапаратом» у рейтингу журналу Sight & Sound конкурував з більше, ніж 1000 фільмів від зародження кінематографа до наших днів, кожен п'ятий з яких був знятий після 2000 року. Тим неймовірніше, що німа стрічка 1929 року отримала таке визнання кінопрофесіоналів.
Журнал Sight & Sound - найстаріший з існуючих кіножурнал у світі, який виходить в Великобританії з 1932 року. З 1952 року щодесятьроків журнал публікує рейтинги найвизначніших ігрових фільмів всіх часів за результатами опитувань сотень кінопрофесіоналів з усього світу. Рейтинг Sight & Sound вважається найавторитетнішим в середовищі кінематографістів. В останньому рейтингу 2012 року «Громадянин Кейн» Орсона Веллса, фільм-лідер рейтингу впродовж останніх 50 років, вперше був витіснений з першої позиції тріллером Адьфреда Гічкока "Запаморочення". В цьому ж рейтингу, в якому не розрізнювались ігрові та неігрові фільми, «Людина з кіноапаратом» посіла феноменальне 8 місце серед фільмів всіх часів, що й спонукало BFI запровадити окремий рейтинг документальних фільмів. Повний рейтинг голосування по 50 навидатнішим документальним стрічкам всіх часів буде оприлюднено в вересневому номері журналу Sight & Sound, який вже в серпні з'явиться в продажу.