Шокуючі події реалій війни через призму людських емоцій трансформуються у мистецтво і стають її символами. Так фотографія мами, яка годує немовля у київському метро, стала популярною у соцмережах, її помітила дизайнерка, яка створила ілюстрацію за її мотивами. А згодом це зображення у вигляді ікони розмістили в одній з церков Неаполя, де моляться українські біженці.
ZAXID.NET поспілкувався зі всіма героями цієї історії, яка поєднала Київ, Дніпро, Львів, Червоноград, Рим та Неаполь.
Ніч у метро
Тетяна Блізняк родом з Червонограда на Львівщині, але давно вже живе у Києві. У перші дні війни разом з чоловіком, двомісячною донечкою та собакою були змушені евакуюватися зі столиці до батьків. Перед виїздом сховалися у метро.
«Це був другий день війни, тоді танки прорвалися в Київ. Ми планували вирушати до Львова, мали квитки на ранішній потяг. Але щоб встигнути через комендантську годину, вирішили ночувати в метро. Ми розстелили ковдру, я почала годувати дитину. І в той час прийшли журналісти, які попросили нас сфотографувати. Ми не заперечували, але не сподівалися, що буде така реакція і вона облетить весь світ», – розповідає ZAXID.NET Тетяна.
Жінку, яка в підземці метро годує грудьми немовля, сфотографував угорський фотограф Андраш Фьольдес. Його прізвище випадкова модель дізналася вже тоді, коли побачила фото на аккаунті Vatican News в Instagram. Серію фотографій масово розтиражували і вони стали вірусними у соцмережах.
Мистецтво війни
Світлину Тетяни з немовлям, схожу на Діву Марію, помітила і графічна дизайнерка, ілюстраторка «Tubik Studio» Марина Соломенникова із Дніпра. Марина розповідає, що фото дуже її вразило.
«Воно було схоже за композицією на «мадонну з немовлям» та випромінювало щось незвичайне. Зачепило сильно. Іскра, буря – і ось я вже малюю її», – ділиться із ZAXID.NET враженням Марина.
Графічна дизайнерка Марина Соломенникова каже, що окрім своєї роботи, зараз активно створює ілюстрації на злобу дня у позаробочий час, гроші за їхній продаж переказує на допомогу армії.
«Спочатку це було просто, щоб виплеснути на ілюстрації свої почуття після всіх новин за день. А потім моя компанія зробила маркет, де я та ще двоє моїх колег викладають ілюстрації та всі гроші з них переводимо на фонд «Повернись живим» та ЗСУ. Вже переказали близько 700-1000$. Тут я точно знаю, що гроші йдуть на ЗСУ, а не комусь в гаманець, і це тішить», – наголошує Марина.
«Київська Богородиця»
Згодом до Марини звернувся священик УГКЦ з Італії, член ордену єзуїтів, українець за походженням В’ячеслав Окунь і попросив дозволу використати це зображення для молитви в церкві. Тло та елементи на малюнку Марини дещо змінили, забрали розгалуження гілок метро і роздрукували у великому форматі.
Нову ікона виставили у неапольському католицькому храмі святого мученика Власія (Chiesa di San Biagio Martire) напередодні католицького Великодня, де збирається багато українців. Львів’янка Світлана Бабинська спеціально для цієї «Київської Богородиці» написала молитву, її переклали на італійську мову і прочитали в храмі перед іконою.
«Архиєпископ Неаполя Доменіко Батаглія завершив месу Великого Четверга (Вечері Господньої), під час якої вмив ноги донькам та синам України, яка у цей час переживає свою хресну дорогу. Це була, можливо, перша меса Великого Четверга за всю історію єпархії, яку не було відслужено в кафедральному соборі Неаполя, а в одній з дільниць, на вулиці біля школи сестер-францисканок, в якій тепер вчаться також діти з України», – повідомляв тоді В’ячеслав Окунь.
Отець В’ячеслав Окунь розповів ZAXID.NET, що спеціально їздить з Рима до Неаполя, щоб служити літургії для українських біженців у східному обряді.
«На терен парафії приїхало багато українських родин. Я живу та навчаюсь у Римі, але з початком війни виникла така потреба у служінні в Неаполі. Тому їжджу туди кожного тижня, щоби служити цим родинам», – розповів В’ячеслав Окунь.
Він зазначає, що «Київська Богородиця» ще деякий час буде перебувати у храмі, принаймні, поки там є українські біженці.