У Львові кілька днів тому фінішував Міжнародний фестиваль музичного мистецтва«Віртуози».
Відкрив «Віртуози» концерт за участю Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії під диригуванням Іллі Ступеля та німецького віолончеліста Еміля Ровнера, які виконали увертюру-фантазію «Ромео і Джульєтта» Петра Чайковського, симфонічну cюїту Миколи Римського-Корсакова «Шехеразада» та симфонію-концерт для віолончелі з оркестром.
На закритті звучала музика Сулхана Цинцадзе, Амадея Моцарта та Роберта Шумана у виконанні Молодіжного симфонічного оркестру Львівської філармонії «INSO-Львів», яким диригував Хобарт Ерл (США – Україна), та валторніста Валерія Апостола (Україна). А загалом фест складався з двадцяти одного концерту й об’єднав музикантів із десяти країн: Азербайджану, Іспанії, Нідерландів, Німеччини, Румунії, США, України, Франції, Швейцарії та Швеції.
Відразу ж варто наголосити, що «Віртуози» упродовж десятиліть є музичною візитівкою міста і завжди вражали дуже насиченою і різноманітною програмою – від камерної музики до великих вокально-симфонічних полотен, від бароко до джазу, від музики західноєвропейських класиків до творів метрів сучасної української музики.
«Наша країна виснажена війною й покраяна окупацією, охоплена неспокоєм, страхом і болем утрат, що супроводжують боротьбу українців за свободу і краще життя. Зараз як ніколи ми відчуваємо, наскільки великими цінностями є мир і стабільність, – анонсували «Віртуози-2015» організатори. – Уже сьогодні місто Лева є символом європейськості України не лише для наших співгромадян, а й для численних іноземних туристів, що їдуть сюди по каву, галицьку кухню та, звісно ж, зарядитися гармонійною емоцією… То ж цього року фестиваль класичної музики «Віртуози» творив атмосферу миру й добра в місті, де мирне майбутнє зустрічається зі славним минулим».
Про перебіг та особливості «Віртуозів-2015» – у розмові з одним із засновників фесту, вже 20 років – мистецьким керівником та головним диригентом оркестру Львівської філармонії «Віртуози Львова» Сергієм Бурком.
А перед тим – трохи історії.
Міжнародний фестиваль музичного мистецтва «Віртуози» започаткований у травні 1982 року (тоді, ще за Радянського Союзу, – Праздник искусств «Виртуозы страны»).
Саме на цьому фестивалі вперше у Львові прозвучало чимало масштабних полотен європейської класики – зокрема, Дев’ята симфонія Бетховена, «Месія» Генделя, «Висока меса» Баха, «Сім Слів» та «Створення світу» Гайдна, «Карміна Бурана» Орфа…
Саме у Львові «спалахнули» зірки Володимира Співакова, Олександра Слободяника, Олега Криси, Наталії Гутман, Романа Кофмана, Наталії Хоми, Вікторії Лук’янець, «Віртуозів Москви» та «Віртуозів Петербурга»…
1990-го на зміну «Віртуозам страны» прийшов фестиваль з коротшою назвою «Віртуози», але з уточненням – міжнародний. Відтак, говорить Сергій Бурко, розпочався новий відлік 8 років тому закладених традицій. Цей «поріг», стверджує Сергій Іванович, долався нелегко. Було достатньо противників заходу. Про «Віртуози», програму фестивалю та виконавців майже не згадувала львівська преса.
«Віртуози-1990», згадує Бурко, відкривала капела «Краков’єнзіс» (керівник – Станіслав Гальонський). Любителі вокального співу із задоволення слухали бас-баритона з Естонії Маті-Йоханнеса Пальма. Участь у фестивалі брали також Камерний оркестр імені Фридерика Шопена з Польщі, брас-квінтет (духові) та піаністка Уляна Осійчук (США), ансамбль старовинної музики Мusica humana з Вільнюса... І вже через рік преса почала друкувати щоденники і розгорнуті огляди фестивалю, інтерв’ю зі знаменитостями – українськими та з-за кордону.
Фото з архіву Сергія Бурка
Тобто отак швидко вдалося «прописатися» в новому статусі?
Заявивши про міжнародний статус фестивалю, нам украй важко його було підтвердити, але тодішні аванси, радше – рекламного характеру, згодом дали свої результати…
Напевно, як мистецький керівник «Віртуозів Львова», передовсім захочете сказати про участь свого колективу у фестивалі?
Щодо «Віртуозів-2015», то моя особиста дотичність до нього – це три концерти оркестру «Віртуози Львова». Зокрема, відбувся бенефіс «Віртуозів», і причина до цього була подвійна – 20-річчя оркестру і, штрихом, моє 60-річчя. Публіці концерт сподобався – нас зааплодували «бісами» і вставанням. Ми вважали також за потрібне представити на цьому концерті колекцію музичних інструментів Мирослава Пуцентели. Тобто основне для мене те, що оркестр зараз є у дуже хорошій формі і три основні програми, які були представлені на фестивалі, це підтвердили.
Влучне гасло фестивалю цього року віддзеркалює події в Україні…
Щодо гасла фестивалю «Класика для миру», то воно є досить актуальним. І підтверджує тезу, що наші надбання заслуговують на мир. Ми живемо іншими цінностями, іншими категоріями… Ми – європейці, ми спроможні робити цікаві проекти, до нас приїжджають цікаві люди. Була екстремальна ситуація у Львові, ще до початку протистояння на Сході, коли по помешканню мера Садового стріляли, і резонанс пішов колосальний – зокрема, у Польщі. Зрештою, ми змогли переконати іноземців у безпеці у Львові – всі приїхали, й оце – наша перемога.
Які колективи на фестивалі були базовими?
Їх три – симфонічний оркестр філірмонії, який святуватиме 75-річчя від дня заснування, «Віртуози» та молодіжний. От на цих трьох китах і формувалися всі програмні ідеї фестивалю. Вважаю, що фестиваль був вдалим і ще раз підкреслив велику потребу його функціонування. Маю наголосити на тому, що в зірковий склад гостей «Віртуозів» гарно та яскраво вписалися львівські виконавці. Зокрема, Етелла Чуприк з Бетховенським циклом, Мирослав Драган, Дмитро Онищенко, Камерний оркестр Львівської музичної академії.
Цікавий був проект опери-балету для молоді і дорослих «На русалчин Великдень» Романа Стельмащука за участю балетмейстера Сергія Наєнка. Також – концерт «Музика Королівської Катедри», і це польські церковні твори XVII – XVIII століть, у виконанні Ансамблю краківських рорантистів (диригент – Станіслав Ґалонський) та органістки Олени Мацелюх, що відбувся у латинській Катедрі.
Надзвичайно приємно було мені чути концерт «Чи любите ви Брамса?» у виконанні піаніста Ежена Інджича (США – Франції) та оркестру «INSO-Львів» під диригуванням Фахраддіна Керімова з Азербайджану. Ежен Інджич вже не вперше у Львові, і це мене дуже тішить, що цей блискучий виконавець хоче бути у нашому середовищі.
Не можу не сказати про участь у концерті «Віртуозів Львова» диригента Дмитра Логвіна – він з Дніпропетровська, виконавчий директор PinchukArtCentre, один із організаторів бієнале у Венеції, прекрасний музикант, який має свій оркестр. І це теж ота гарна лінія, яка об’єднує Схід і Захід України. Тобто ми не відмовляємося працювати у своєму, українському, середовищі.
В той же час географія «Віртуозів-2015» поповнюється такими виконавцями, як Артур Грін (США, фортепіано) і Соломія Сорока (США – Україна, скрипка), які підготували концерт «Пам’яті Богдана Сороки». Варто говорити про дуже багато паралелей і зв’язків, які ввібрав у себе фестиваль «Віртуози» і фактично дав розвиток у багатьох питаннях. Тому вважаю «Віртуози» базовим майданчиком для реалізації своїх ідей та творчих можливостей. До цього фестивалю кожен із його учасників підійшов зі своїми цікавими пропозиціями, через які міг себе реалізувати – і як виконавець, і як диригент, і, очевидно, тут доречно говорити і про колективи.
Можливо, щось у програмі повторюється. Говорю, зокрема, про «Месію» Генделя у виконанні Київського симфонічного оркестру і хору (диригент – Вес Дженсен із Канади), але, з другого боку, це речі, які є надбанням світової культури… І якщо ми ходимо до театру і той самий репертуар, але з іншими виконавцями, сприймаємо як нормальні речі, то, я думаю, ці повтори також виправдані і навіть стають зараз доброю традицією.
Якщо є якась динаміка в контакті, якщо є якісь цікаві ідеї і якщо вони мають адекватну реалізацію, то, я вважаю, є підстави для серйозних речей у майбутньому. Зрештою, у контексті «Віртуозів» варто говорити про реноме Львова як міста з високими культурними традиціями.