Клінт Іствуд: «Ми вбиваємо один одного за політкоректність»

У Каннах легендарний актор та режисер провів «Урок кіно»

10:12, 23 травня 2017

У Каннах провів «Урок кіно» 86-річний актор та режисер Клінт Іствуд, справжня легенда Голлівуду. Спочатку він презентував відреставрованого «Непрощеного». Вестерн, режисером якого є сам Іствуд, був показаний в рамках програми «Каннська класика», яка цього року повністю присвячена 70-річчю фестивалю.

Ажіотаж довколо зустрічі з Іствудом був величезним навіть по каннським міркам. Зал був забитий ще за півгодини до початку. Клінта Іствуда вітали овацією.


ZAXID.NET пропонує найцікавіші фрагменти з розмови з Клінтом Іствудом

Про «Непрощеного»

«У 1980-му до мене в руки потрапив фрагмент сценарію Девіда Вебб Піплз. Я сказав, що цей хлопець - чудовий сценарист. Я як раз шукав такого під один новий проект. Виявилося, що права на текст були вільні, і я купив їх. Warner Bros. В мене повірила та долучилася до проекту. Тоді довелося відкласти сценарій. Я вирішив, що це буде чудовий мій "останній вестерн" з моєю участю. Минуло десять років, я згадав про сценарій, перечитав його, і він сподобався мені навіть більше, ніж вперше. Здається, я закинув його, тому що у мене була редакторка, яка читала всі сценарії. І вона зненавиділа "Непрощеного". Її відгук досі висить в рамці на стіні у мене в кабінеті».

«Я присвятив “Непрощеного” двом своїм наставникам у кінематографі - режисерам Дону Сігелу та Серджіо Леоне. Однак, я навчався не тільки у них, але і у менш відомих постановників, які працювали зі мною на телебаченні на початку 1960-х».

Про вестерни

«У вестернах я завжди прагнув шукати для себе неординарних героїв, а не просто ковбоїв-рятівників, які мають визволяти нещасних з біди. Вестерн - це ідеальна втеча від реальності, втеча в інший час».

Про «За жменю доларів»

«Текст нікому не сподобався, але я його прочитав і сказав: так це ж "Охоронець". Я на той момент бачив фільм Куросави в кіно і вже тоді подумав, що з нього вийшов би чудовий вестерн».

Про «Брудного Гаррі» та політкоректність

«Нам з Доном Сігелом сподобався сценарій. Це був початок ери, в якій ми живемо і зараз - ери політкоректності. Ми вбиваємо один одного за неї. Ми втратили наше почуття гумору. Я знявся в цьому фільмі тому, що він здався мені цікавим і сміливим для того часу. Та цього й не бракувало. І ще там є великі гармати. Це була справжня дитяча мрія».

Про «Обдуреного»

Свого часу Іствуд зіграв головну роль в екранізації Доном Сігел книги Томаса Куллінана. Нова екранізація Софії Копполи бере участь в основному конкурсі цього року.

«Коли я прочитав книгу і сценарій, я дав їх Дону. Звичайно ж, йому сподобалася ця ідея. У нього ніколи не було можливості зробити щось не у властивому собі стилі. Фільм мені сподобався, і ще це було перше кіно, з яким я відправився в промо-тур, хоча воно і було не зовсім комерційним. Тут, у Франції, "Обдурений" отримав якесь визнання. І в Італії теж. Ось так, крок за кроком, люди знаходили його цікавим. Однак все одно в комерційному плані це був провал».

Про «Як не крути - програєш»

«Всі говорили, що я збожеволів, раз вирішив знятися в комедії з орангутангом, але мені хотілося зіграти в сімейному кіно, та й проект був успішним».

Про «Мости округу Медісон»

«Книга написана з точки зору чоловіка, але мені здалося, що цю історію треба знімати з точки зору жінки. Я подзвонив Меріл Стріп. Вона сказала, що їй не сподобалася книга, а сценарій – так, тож вона погодилася зіграти у фільмі».

Про фільмування з першого дубля

«Це неправда. Не завжди я люблю знімати з першого дубля. Але я люблю бачити, як працює цей механізм на акторських обличчях, коли вони вперше промовляють свій текст перед камерою. Якщо все спрацьовує з першого разу, то всі розуміють, що все йде як треба».

Про інстинкти та акторство

«Якщо у тебе гарні інстинкти, то ти повинен довіряти їм. Режисура - це ж в першу чергу емоційна форма мистецтва, а не інтелектуальна. За акторською грою я іноді сумую, але не дуже часто. Адже я зіграв багато ролей у своїй довгій кар'єрі. Але до акторства я колись повернуся. Наразі готуюся знімати новий фільм як режисер».

Текст та фото: Катерина Сліпченко, Канни