Написати цю статтю мене спонукав пост у Фейсбуці (підозрюю, я не один такий, але нехай). У ньому йшлося про те, що люди вважають, ніби живуть гірше, бо помилково відштовхуються від своїх очікувань, а не від того, як було раніше. Автором думки в цьому пості значився «Пасхавер». Знаний економіст Олександр Пасхавер, підозрюю, міг таке сказати на якомусь з ефірів. Адже, найімовірніше, читав книжку Мойзеса Наїма «Занепад влади». І говорив він про це як про цілком зрозумілі речі, про які говорять між собою розумні люди. Чим автоматично вивів себе в ранг «національних пророків на годину».
Книга дійсно дуже інформативна. По-перше, дає змогу зрозуміти таке явище політики, як «тупо нема повноважень». Виявляється, таке справді буває, коли треба втілити щось справді важливе, реформаторське. Тобто щось запровадити. Робити кума генпрокурором за один день – не рахується.
Насправді, як ідеться в згаданій книзі, у сучасному світі влада дуже обмежена у своїх діях іншими гравцями. І тут мова не про класичний розподіл на законодавчу, виконавчу і судову гілки. Я чомусь відразу пригадав сміттєву епопею у Львові або сміттєву люстрацію чиновників, вплив ЗМІ та активістів при ухваленні / не ухваленні рішень. Тобто все те, що ми спостерігаємо кожного дня, а люди бувалі називають «відсутністю порядку». Іншою важливою сучасною тенденцією є легший, аніж раніше, доступ до влади. Пригадайте калейдоскоп «тріумфаторів» останніх виборів на всіх рівнях і здогадайтеся з першої спроби, де зараз вчорашні переможці. Простіше кажучи, сьогодні владу легко захопити, легко втратити, але важко застосувати.
Однак в нинішній ситуації, перед другим туром президентських виборів, коли всі нібито все розуміють (уже!), але зробити нічого не можуть, важливі міркування Мойзеса Наїма про інше. Про легший доступ до інформації, до влади, до технологій. Команда Зеленського використала ці три позиції задля досягнення результату і, так виглядає, досягла чималих успіхів. Дуже влучно, як на мою скромну думку, описано феномен завищеного очікування, про який ішлося на початку. Якщо коротко, то люди сьогодні мають соціальні мережі і техніку для їхнього перегляду. Вони щодня споглядають «успіх», який чомусь обходить їх стороною. Тому відчувають несправедливість. А фактична інфляція, курс валюти і споживацька активність тут ні до чого. Тому всі ці аргументи «чому я за Петра» – штанга, шановні. Не працює ніде і не спрацює в нас.
В принципі, молода команда Януковича до 2013 року так само запитувала кріпаків «чого вам, хами, не вистачає?». Курс – 8, холодильник повний, «росте процент жирів у маслі». Але ми бачили інше і хотіли іншого.
А ще книжка допомагає похитнути віру у всесильність російського спрута. Росіяни вміють використовувати чужі винаходи, це факт. І навіть «винаходити» вже винайдене, як-от «радіо Попова» чи «паровоз Черепанінова». Але в конкретному випадку є світовий тренд, який наша влада воліла не помічати. Бо ж написано чорним по білому «управляти сьогодні потрібно по-іншому». Управляти – це не кампанію проводити, гайз. І от цей світовий тренд зуміли використати інші люди. Хоча в команді Зеленського, підозрюю, ця книга стала не застереженням для влади, а інструкцією до дії.
Чесно кажучи, спостерігаючи за всіма молодими і прогресивними політиками, які відвідують книжкові фестивалі та різні інтелектуальні імпрези, очікування були вищими. Хто не бачив селфі з книжкою «Чому нації занепадають»? Хіба лінивий реформатор щось не висловив на цю тему. Але ж ці книжки ще й штудіювати треба було, якісь висновки робити. Не те, щоб я читав дуже багато якісної літератури, швидше навпаки. Але з мене і питати нічого: на форуми не ходжу, рекомендую тільки популярні (навіть масові) хіти західного кінематографа.
P.S.: Це все, до речі, означає, що і втілити «зраду», якою нас лякають добропорядні громадяни, Зеленському буде непросто. Не буде повноважень. Світ змінився, його змінив не Коломойський, не Путін і навіть не таємний світовий уряд. Світ змінили технології. Тому вище носа!
P.P.S.: У неоднозначному, скажімо так, серіалі «Боги Америки» персонаж Одін сказав приблизно таке: мережі, канали комунікації, повідомлення – це все другорядне. Дайте людям легенду, в яку вони можуть повірити, сотворіть їм кумира! У нашій ситуації, думаю, аналогічно. Інстаграм чи група, перейменована з «Наш президент Саакашвілі» на «ЗаЗе», – це другорядне. Легенда важливіша. А головна казка зараз у нас – про несистемного, «народного» президента. Просто вона стала популярною зокрема й завдяки цим новим каналам комунікації.