Історія зі скандальними висловлюваннями колишньої народної депутатки Ірини Фаріон обростає новими подробицями. Скажімо, у «Львівській політехніці» відбувся невеличкий студентський бунт, який так чи інакше сприяв рішенню про звільнення цієї викладачки із займаної у виші посади. А ще словами Фаріон зацікавилася Служба безпеки України. Одне слово, ситуація уже вийшла з площини звичайних соцмережево-ютубних теревенів – і надалі буде тільки серйознішати.
Скажімо, у ситуації з прихильниками пані Ірини можна буде чекати подальшої їх радикалізації (хоча куди вже нібито далі), принаймні у короткостроковій перспективі – поки не завершиться дія першої емоційної хвилі. Про знак рівності між прізвищем «Фаріон» та українською мовою годі й говорити, у соцмережах уже з’явилися саркастичні коментарі на кшталт легендарного маяковського «Мы говорим – Ленин, подразумеваем – партия». Але, зважаючи на особливості публічних перформансів екснардепки, це неминуче зло, уникнути його можна бути хіба що тотальним забуттям. Але який же український журналістоблогер зуміє зупинитися перед спокусою зібрати якомога більше переглядів, запрошуючи персонажів на зразок Фаріон, де просто треба вчасно натиснути на потрібну кнопочку. Згадайте тут же історію «інтерв’ю» Емми Антонюк з Іво Бобулом – єдина різниця, що тема міжстатевих стосунків не є політичною, тому за визначенням не змогла охопити таку авдиторію, як мовний скандал у виконанні дуету Соколова/Фаріон.
Втім, це не найголовніша проблема, якщо взагалі можна говорити про проблеми у країні, яка (а) все одно не має і не скоро матиме вибори (на які можуть вплинути усі ці скандали) і (б) не має виборів через війну, яка триває і невідомо взагалі, коли завершиться. Значно серйознішим є спін-офф (чи сиквел) історії у виконанні Служби безпеки України.
І отут уже виникають питання не тільки і не стільки у прихильників пані Фаріон. (У тих, власне, виникли не питання, а чергова хвиля істеричних закликів до захисту героїні від злочинної влади. Нічого нового). Питання щонайменше цікаві. Питання про те, чому для того, щоб зайнятися, так, одіозною, так, скандальною і нетерпимою, але, за великим рахунком, не аж такою шкідливою персонажкою, як Ірина Фаріон, СБУ вистачило кількох днів. І уже «5-й канал» перевіряють через те її інтерв’ю. Яка іронія долі, правда? Медіа Порошенка страждає через ту, хто всі п’ять років його президентства затято воювала зі «шоколадною владою». Україна – країна контрастів і несподіванок.
А от для того, щоб з’ясувати, що Олександр Дубінський, імовірно, є російським агентом (нагадаємо, що вироки в нас виносять суди, ми ж не суд, а ЗМІ; хоча, звісно, усі все розуміють) – були витрачені роки. Які дозволили пану нардепу продовжувати свою діяльність – яка, є такі небезпідставні підозри, була аж ніяк не на користь Україні. А багатьох персонажів, щодо яких теж є небезпідставні підозри, взагалі чомусь не чіпають.
Звісно, це може бути і цілком собі робочий процес. Все-таки, як би кому не хотілося, а СБУ не мусить бути «офісом простих рішень», а працювати ретельно, детально і зважено. Втім, у більшості українців, будемо чесними, пояснення такої повільності чи взагалі сліпоти щодо деяких відверто проросійських діячів буде зо-о-овсім інше. І переконати їх у зворотному буде дуже важко, радше – взагалі неможливо.
А переконувати потрібно. Бо покарання для Фаріон – це лише верхівка айсберга. Або, якщо хочете, один кінець підкови. А є ще й інший, який нібито на протилежному боці конструкції, але, з огляду на особливості цієї конструкції, зовсім поруч. Це як у класичній, скажімо, німецькій політичній конструкції – де ультраліві Die Linke та ультраправі Alternative für Deutschland розташовані нібито на протилежних кінцях тамтешнього політичного спектру. Але, якщо придивитися, то дуже вже вони відверто сусідують. Саме тому ні перших, ні других після кожних федеральних виборів не поспішають запрошувати в коаліцію – ні лівоцентристи із SPD, ні правоцентристи із CDU/CSU. Аж настільки не поспішають, що готові (і підтверджували це на практиці неодноразово) до спільної великої коаліції, щоб не об’єднуватися із цими ультра-партіями.
До речі, ви не пробували уявити в нас, у наших реаліях широку коаліцію між «Слугою народу» та «Європейською солідарністю»? (А перед війною це були дві найрейтинговіші партії – і такий варіант теоретично цілком міг би бути, бо простіше зібрати коаліцію з двох сил, ніж об’єднувати купу дрібних політпроєктів. Принаймні Рада-VIII нам уже продемонструвала усі проблеми такого коаліційного конгломерату). Ні? А ви спробуйте. Дуже цікаве заняття. Щоправда, на відміну від німців, безперспективне.
Але повертаємося, як той казав, до наших баранів. Тобто до Фаріон та СБУ. (Без образ, будь ласка, шановні – не ми придумали крилатий вислів, не нам його і змінювати.) Коли діячку, яка займає, нехай і позірну, але проукраїнську позицією, якою б істеричною і малоадекватною ця позиція не виглядала навіть багатьом – тут же починають переслідувати за всією суворістю закону, а проросійських діячів не можуть дістати роками, які б заяви вони не видавали… Отут, знаєте, виникають запитання. І навіть не запитання – підозри.
Підозри, наприклад, у тому, що за Фаріон просто не стоїть жодна з вітчизняних (чи, що гірше, закордонних, виразно східно-закордонних) фінансово-промислових структур. Чи, чого там кривити душею та ходити колом, Офіс президента. І тому з нею все так легко і швидко. Бо займатися Фаріон – не страшно.
А хотілося б усе-таки помилятися. І навіть не в тому, що в нас і надалі працює принцип «друзям усе, ворогам закон». (Від цього і в цивілізованих країнах не так вже й просто дітися, поцікавтеся історією Південної Кореї). А в тому, що для українських державних і силових структур примат власне України, українськості та українства – не є очевидним. І що ловити, затримувати, оголошувати підозру, судити і саджати – просто завдяки інстинкту самозбереження, такому, знаєте, загальнонаціональному інстинкту – треба перш за все тих, хто відверто, відкрито і нахабно працює на головного ворога.
Ну, або принаймні діяти так, щоб усіх вищезгаданих питань не виникало чи майже не виникало. Щоб абсолютна більшість українців була впевнена, що третя буква в абревіатурі СБУ – це не лише формальність. І що не тільки Дубінський, а й ті, інші, кого поки що не затримали, отримають своє. І Фаріон також, так. Бо в цьому і суть закону, де немає своїх і чужих, а є лише винні і невинні.