Одним з характерних символів Великодня є пасхальні писанки. З давніх-давен їх оздоблювали різними символами-оберегами, посвячували, а потім дарували близьким. Науковці стверджують, що яйце є дуже архаїчним символом, не тільки для українців. ZAXID.NET розповідає, коли зазвичай розписують писанки, як до цього треба підготуватися, а також що означають малюнки на яйцях.
За народними традиціями, великодні писанки починали розписувати вже у Чистий вівторок. Господиня відбирала яйця для фарбування, а оздоблювали їх зазвичай доньки. Ці творчі заняття треба було встигнути закінчити у перші три дні Страсного тижня.
Що потрібно для розписування писанок
Для розписування писанок потрібні писачок, віск, запалена свічка, оцет. Ним треба протерти яйця для знежирення. Писанки виготовляють з сирого яйця, щоб не вбивати живу силу зародка. раніше їх не їли, а дарували і зберігали як оберіг.
Не пропустіть найважливіше Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleВважалося, що писанка вдасться тоді, коли під час її розписування нікого стороннього не буде поруч, тому про місце для цього дійства варто подумати заздалегідь. Розписувати писанки починали із молитви, з миром у серці. Майстрині запалюють свічку, щоб очистити свідомість від зайвих думок. Потім розігрівають віск у металевому писачку і наносять на поверхню яйця ті лінії, які мали бути білими.
«Дівчата собі писали, покладаючи на писанку свої дівочі сподівання та мрії. Адже хлопці прийдуть риндзювати – потрібно кубівку писанок їм винести. І хустку, викрадену парубками, треба буде на писанку обміняти. І найголовніше найкращу писанку для Нього написати», – розповідає Надія Дзвоник з Музею народної архітектури та побуту у Львові.
Коли завершували малюнки воском, писанку фарбували природними барвниками – відваром цибулиння, кори дерев, рослин, коренів, які мають насичений колір. Їх можна змішувати і експериментувати. Жовтий колір давало лушпиння цибулі і кора квасниці, насиченіший відвар цибулиння давав коричневий колір. Зелений робили з жита, з якого варили густу юшку. Буряк малював у фіолетовий відтінок. А червонокачанна капуста давала сині відтінки. Яйце зафарбовують кілька разів – від світлішої фарби до темнішої.
Що зображали на писанках
Розписування писанок – заняття творче, з візерунками можна експериментувати. Однак у давнину наші предки строго дотримувались символіки, адже у знаках-символах закодовували інформацію про минуле, предків, створювали обереги і закликали здоров’я і урожай.
Етнографи пояснюють, що люди задобрювали природні стихії колами, хрестами, ружами (сонце), кривульками, змійками, грабельками (водяні стихії), крапками (врожай), безконечниками (всесвіт), птахами (душі померлих), берегинею (покровителька усього живого).
Писанка є дохристиянським надбанням людства. Цей язичницький атрибут був освячений християнською церквою лише у IV сторіччі н.е. Тоді почали додавати і ранньохристиянські символи.
«Півень, риба, ягня, світильник та гроно винограду, що символізували Христа, християн, кров Христову та святих мучеників. Голуб означав Святого духа, квіти та пальми – рай, пальмове гілля – вічність, корабель – людське життя та Церкву, якір – надію, лев – стража, павич – безсмертя», – зазначає сайт «Рідна країна».
Що робили з писанками
На Великдень писанки обов’язково треба було посвятити у пасхальному кошику. Потім їх дарували похресникам на здоров’я, сусідам – на знак перемир’я. Решту клали на покутті біля образів, щоб від лиха, пожежі та грому оберігали дім. А ще з писанками обходили господарство: заносили у вулик, щоб бджоли роїлися, на поле, щоб був урожай.
Писанки використовували цілий рік у різноманітних сферах: від зцілення і спілкування з померлими родичами, до зупинки пожежі і підвищення врожайності полів. Зокрема, щоб боротися з хворобою давні українці зашивали в мішечок писанку або крашанку і носили на грудях протягом якогось часу. Хвороба мала за цей час перейти туди, і потім яйце разом з мішечком закопували у землю. Навіть ті ганчірки, якими витирали віск з писанок, вважалися помічними.
На Поліссі та Бойківщині також існує звичай кидати шкарлупу із великодніх яєць у ріку за течією. На Старосамбірщині при пошуках місця на криницю використовували яйце. Його клали на потрібне місце на ніч і зранку перевіряли на вологість. На Київському Поліссі яйце використовували, коли знімали переляк.
На Провідну неділю усіх членів сім’ї обдаровували шматочком вареного яйця – така традиція є на Поліссі, Холмщині, Підляшші, Волині. На Покутті яйце ділили на стільки шматочків, скільки жителів у хаті (у цьому випадку усе яйце з’їдають перед сніданком), а у більшості місцевостей (Бойківщина, Полісся, Поділля тощо) шматочків мало бути більше, ніж членів сім’ї. Залишки яйця із столу не прибирають, а залишають на ніч аж до ранку.