Одним з характерних символів Великодня є пасхальні писанки. З давніх-давен їх оздоблювали різними символами-оберегами, посвячували, а потім дарували близьким. Науковці стверджують, що яйце є дуже архаїчним символом, не тільки для українців. ZAXID.NET розповідає, коли зазвичай розписують писанки, як до цього треба підготуватися, а також що означають малюнки на яйцях.
За народними традиціями, великодні писанки починали розписувати вже у Чистий вівторок. Господиня відбирала яйця для фарбування, а оздоблювали їх зазвичай доньки. Ці творчі заняття треба було встигнути закінчити у перші три дні Страсного тижня.
Що потрібно для розписування писанок
Для розписування писанок потрібні писачок, віск, запалена свічка, оцет. Ним треба протерти яйця для знежирення. Писанки виготовляють з сирого яйця, щоб не вбивати живу силу зародка. раніше їх не їли, а дарували і зберігали як оберіг.
Вважалося, що писанка вдасться тоді, коли під час її розписування нікого стороннього не буде поруч, тому про місце для цього дійства варто подумати заздалегідь. Розписувати писанки починали із молитви, з миром у серці. Майстрині запалюють свічку, щоб очистити свідомість від зайвих думок. Потім розігрівають віск у металевому писачку і наносять на поверхню яйця ті лінії, які мали бути білими.
«Дівчата собі писали, покладаючи на писанку свої дівочі сподівання та мрії. Адже хлопці прийдуть риндзювати – потрібно кубівку писанок їм винести. І хустку, викрадену парубками, треба буде на писанку обміняти. І найголовніше найкращу писанку для Нього написати», – розповідає Надія Дзвоник з Музею народної архітектури та побуту у Львові.
Коли завершували малюнки воском, писанку фарбували природними барвниками – відваром цибулиння, кори дерев, рослин, коренів, які мають насичений колір. Їх можна змішувати і експериментувати. Жовтий колір давало лушпиння цибулі і кора квасниці, насиченіший відвар цибулиння давав коричневий колір. Зелений робили з жита, з якого варили густу юшку. Буряк малював у фіолетовий відтінок. А червонокачанна капуста давала сині відтінки. Яйце зафарбовують кілька разів – від світлішої фарби до темнішої.
Що зображали на писанках
Розписування писанок – заняття творче, з візерунками можна експериментувати. Однак у давнину наші предки строго дотримувались символіки, адже у знаках-символах закодовували інформацію про минуле, предків, створювали обереги і закликали здоров’я і урожай.
Етнографи пояснюють, що люди задобрювали природні стихії колами, хрестами, ружами (сонце), кривульками, змійками, грабельками (водяні стихії), крапками (врожай), безконечниками (всесвіт), птахами (душі померлих), берегинею (покровителька усього живого).
Писанка є дохристиянським надбанням людства. Цей язичницький атрибут був освячений християнською церквою лише у IV сторіччі н.е. Тоді почали додавати і ранньохристиянські символи.
«Півень, риба, ягня, світильник та гроно винограду, що символізували Христа, християн, кров Христову та святих мучеників. Голуб означав Святого духа, квіти та пальми – рай, пальмове гілля – вічність, корабель – людське життя та Церкву, якір – надію, лев – стража, павич – безсмертя», – зазначає сайт «Рідна країна».
Що робили з писанками
На Великдень писанки обов’язково треба було посвятити у пасхальному кошику. Потім їх дарували похресникам на здоров’я, сусідам – на знак перемир’я. Решту клали на покутті біля образів, щоб від лиха, пожежі та грому оберігали дім. А ще з писанками обходили господарство: заносили у вулик, щоб бджоли роїлися, на поле, щоб був урожай.
Писанки використовували цілий рік у різноманітних сферах: від зцілення і спілкування з померлими родичами, до зупинки пожежі і підвищення врожайності полів. Зокрема, щоб боротися з хворобою давні українці зашивали в мішечок писанку або крашанку і носили на грудях протягом якогось часу. Хвороба мала за цей час перейти туди, і потім яйце разом з мішечком закопували у землю. Навіть ті ганчірки, якими витирали віск з писанок, вважалися помічними.
На Поліссі та Бойківщині також існує звичай кидати шкарлупу із великодніх яєць у ріку за течією. На Старосамбірщині при пошуках місця на криницю використовували яйце. Його клали на потрібне місце на ніч і зранку перевіряли на вологість. На Київському Поліссі яйце використовували, коли знімали переляк.
На Провідну неділю усіх членів сім’ї обдаровували шматочком вареного яйця – така традиція є на Поліссі, Холмщині, Підляшші, Волині. На Покутті яйце ділили на стільки шматочків, скільки жителів у хаті (у цьому випадку усе яйце з’їдають перед сніданком), а у більшості місцевостей (Бойківщина, Полісся, Поділля тощо) шматочків мало бути більше, ніж членів сім’ї. Залишки яйця із столу не прибирають, а залишають на ніч аж до ранку.