8 листопада українці можуть вважати новою святковою датою (принаймні тимчасово, до здобуття знаменніших поступів на шляху євроінтеграції). Цього дня Європейська комісія рекомендувала Європейській Унії розпочати перемовини з Києвом про прийняття України в повноправні члени спільноти.
Коли переговори розпочнуться? Трохи некоректне запитання, бо спершу треба дізнатися: чи переговори розпочнуться? Щойно на саміті ЄУ, який відбудеться у Брюсселі 14–15 грудня лідери країн-членів дадуть відповіді на поставлені запитання. Але рекомендація Єврокомісії мала б стати для них серйозним дороговказом. Більшість експертів прогнозує, що рішення таки буде позитивним.
Ця новина не могла не втішити серця наших співвітчизників на тлі жахливих картин війни, адже, згідно зі соціологічними дослідженнями, підтримка громадянами України вступу до Євроунії нині висока як ніколи – на рівні 90 відсотків.
Напередодні президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн відвідала Київ з офіційним візитом. Вона висловила своє захоплення поступом, якого Україна в умовах повноцінної війни досягла на шляху євроінтеграції. «Ми ніколи не повинні забувати, що ви ведете війну за існування. І одночасно здійснюєте у своїй країні глибинні реформи. Ви пройшли багато етапів: реформували систему правосуддя, обмежили тиск олігархів, зайнялися проблемою відмивання грошей та багато іншого. Це результат важкої роботи», – заявила фон дер Ляєн.
Нагадаємо, що президент Володимир Зеленський щойно в березні 2022 року підписав заявку на вступ до ЄУ. І те, що нам так швидко увімкнули «зелене світло» попри невирішеність багатьох проблем, особливо корупційної, свідчить не стільки про бажання Брюсселя нас «приголубити» як жертв воєнної агресії Росії, скільки про те, що в ЄУ вже розглядають себе нарешті як геостратегічний проєкт, а Україну – як його невід’ємну частину. Що не може не тішити.
Усе це, зрозуміло, стало наслідком російсько-української війни, яка не залишила шансів для півтонів і півкроків. Ще одним каталізатором цього процесу стала ескалація палестино-ізраїльського конфлікту, яка викликала резонанс у цілому світі.
І в цьому контексті Брюсселеві вже йдеться не просто про здобуття окремих економічних і політичних бенефітів, а про досягнення своїх геостратегічних інтересів. Вони, зокрема, полягають у протидії впливу інших глобальних гравців, передовсім Росії, але також Китаю і Саудівської Аравії. І діяти тут потрібно доволі оперативно, будь-яке зволікання може мати фатальні наслідки.
Анали історії європейської інтеграції вже зафіксували негативні наслідки нехтування прагнення країн-кандидатів на якнайшвидший вступ. Офіційні кандидати залишалися в підвішеному стані занадто довго. Тим часом інші глобальні гравці вели свою гру і пропонували країнам-аутсайдерам цікавіші геостратегічні угоди. Так було зі Західними Балкани, включно зі Сербією, так було з Туреччиною.
Окремо можна згадати ситуацію з Північною Македонією. Спершу з неї знущалася Греція, змушуючи змінити офіційну назву держави. Коли ж це питання ціною неймовірних політичних зусиль було нарешті вирішено, то «грецькі тортури» продовжила Болгарія. Софія не багато не мало вимагала від македонців, щоб ті відмовилися визнавати себе окремою нацією, відмінною від болгарської. Визнали, що не існує окремої болгарської мови. Та ще й відкоригували свої підручники з історії, щоб там не згадувався, зокрема, колабораціонізм болгар з німецькими нацистами. Знайомі для нас, українців, претензії. Чи не так?
Благо, що прагматичний геостратегічний шлях ЄУ врешті-решт взяв гору і змусив відмовитися від тактики «втоми від розширення». А, нагадаємо, деякі балканські країни перебували в залі очікування протягом двох десятиліть. Врешті-решт інтеграційний процес на Балканах відновився.
От і Україна, окрім реальних справедливих претензій, може наразитися на такі дивні вимоги країн-кандидатів під час перемовин. Зрештою, переговори ще й не почалися, а претензії до нас уже лунають. Звісно, передусім від Угорщини. Тамтешній прем’єр-міністр Віктор Орбан уже заявив, що взагалі не варто починати переговори з Україною про членство. «Україна жодним чином не готова вести перемовини з амбіціями членства в ЄУ. Україні так само далеко до членства в ЄУ, як Мако (місто в Угорщині біля кордону з Румунією, – ред.) до Єрусалима», – наголосив Орбан.
Окрім Угорщини, схожу неконструктивну позицію щодо України може тепер зайняти і Словаччина. Її новий прем’єр Роберт Фіцо нещодавно назвав Україну «найбільш корумпованою країною у світі». Він також долучився до Орбана у справі блокування 50-мільярдної допомоги ЄУ для України.
Отже, шлях України до повноцінного членства в Європейській Унії не буде легким і коротким, як на то сподіваються українці і влада в Києві. Можна красиво заявляти, що, мовляв, Україна веде війну зі страшним агресором, захищаючи європейські цінності. Але в кінцевому підсумку країна-кандидат повинна продемонструвати реальні результати. Війна тут нічого не спише, жодних поблажок не дасть.
Раніше президент Європейської ради Шарль Мішель пророкував Україні вступ до спільноти 2030-го. Утім багато експертів вважають і цю дату занадто оптимістичною.
З іншого боку, поглиблення європейської інтеграції і навіть повноцінне членство в ЄУ не принесе Україні автоматично миру. Пригадаймо, що підписана ще навесні 2014 року Угода про асоціацію між Україною та Європейською Унією не змусила Росію відступитися, радше навпаки. Відтоді країна пережила вісім років війни на Донбасі, а потім ще й повномасштабне вторгнення.
Тож, на жаль, як зауважив Голова брюссельського представництва німецького фонду «Наука та політика» Андре Гертель у коментарі для телерадіокомпанії Deutsche Welle, саме війна може найбільше й загальмувати євроінтеграцію України. «Євроунія поки що не придумала, як об'єднати війну та розширення. Немає відповіді на запитання, як країна, якій потрібно багато ресурсів для відбиття нападу, паралельно реалізовуватиме ціле зведення документів і норм, які становлять юридичну основу ЄУ, та ще й у такі короткі терміни», – констатує експерт.