Міста, які мають розвинуту велосипедну культуру, - наприклад, Амстердам, Берлін, Нюрнберг, Чеські Будейовіце, Лондон, Париж і Гданськ, - формують своєрідний елітний клуб...
«Міста, які мають розвинуту культуру велотранспорту і систему велодоріжок, - наприклад, Амстердам, Берлін, Нюрнберг, Чеські Будейовіце, Лондон, Париж і Гданськ, - формують своєрідний елітний клуб, у якому місце можна отримати шляхом довгої, послідовної і добре зорганізованої праці місцевої влади та її співпраці з міською громадою.» - Марцін Хила, координатор проекту «Міста для велосипедів» (Польща).
Хоча я не користуюся ровером ані у Львові, ані в інших містах і надаю перевагу громадському транспорту та ходінню, і навіть маю водійські права та для мене велосипеди є важливим символом і показником саме якості життя у місті. Це також символ толеранції і відкритості міста - як для тих, хто користується велосипедами, так і тих, хто не вважає велосипед одним із атрибутів міського життя. Тобто, велодоріжки - це не лише можливість для людей з роверами безпечно їздити у місті. Тому мені важливо, чи мають шанс велосипеди та веломережа стати частиною нашого бачення майбутнього Львова. Так, це питання майбутнього, але про це варто думати саме тепер.
Чому про ровери і чому саме зараз?
По-перше, у місті плануються інвестиції у транспорт і дороги, зокрема з огляду на Євро-2012. Відбудеться воно чи ні, будуть кошти на будівництво і реконструкцію доріг наступного року чи пізніше - не так важливо. Швидше чи пізніше, якісно чи ні, але дороги перекладатимуть і транспортні розв'язки споруджуватимуть. Тому якщо тепер не відвести у цих планах-проектах місце для велотранспорту - велодоріжок, паркінгів і т.д. - то згодом переробляти зроблене буде майже неможливо.
По-друге, у міста нема альтернативи до необхідності творення якісної та ефективної системи громадського транспорту. Вважаймо, що навіть якщо усе більше і більше автомобілів виїжджатимуть із салонів і базарів, то місця для них ставатиме щораз менше і менше. Автомобіль - це все ж засіб пересування, а не стояння на місці. Тут додаймо трохи екології, і тоді місто, зорієнтоване лише на автомобілі, матиме добрі шанси нагадувати міста-антиутопії з голлівудських фільмів 1980-х. Велосипеди є дійсно здоровим, зручним і нешкідливим для оточення способом пересування на короткі відстані. Але для покращення транспортної та екологічної ситуації місту (звісно, в майбутньому) було б добре поставити за мету об'єднати громадський транспорт з мережами велодоріжок, щоб можна було перевезти велосипед чи припаркувати його на ключових зупинках.
По-третє, у Львові почався період розробки стратегій розвитку міста. Одна з таких ініціатив виходить із мерії, і, напевно, до кінця року ми зможемо побачити їхні напрацювання. У прес-релізі цієї потрібної ініціативи можна прочитати, що серед завдань стратегії є окреслення перспектив розвитку інженерної і транспортної інфраструктури. А серед взірців у методології та підходах названі Нью-Йорк, Краків, Вільнюс. До речі, кожне з цих міст працює над системою збалансованого (sustainable) міського транспорту.
Наприкінець, Львів - це також місто, де є понад 100 тисяч студентів, для яких ровер міг би стати зручним та економним видом транспорту. І навіть більше, Львів - це місто, яке свою промоцію будує на асоціаціях з європейськими містами.
Приклади далекі та близькі
У Нью-Йорку за активної підтримки мера Майкла Блумберга до 2030 року має постати система велодоріжок, що дасть мешканцям можливість їздити у щоденних справах на велосипедах. Мета - 2 900 км велодоріжок у місті, і це лише частина амбітного загального «PLANY 2030: A Greener, Greater New York». Є певна подібність із львівською ситуацією, оскільки лише 1% нью-йоркців користується велосипедами як засобом пересування містом.
Більш близьким і географічно, і за досвідом є приклад Вільнюса, який тепер часто згадують як взірець у Львові. У Вільнюсі думають про велосипеди, бо мають на це вагомі причини, які, до того ж, дуже нагадують львівські реалії. Так, мешканці Вільнюса мають обмежені можливості для фізичного руху та активного відпочинку у місті, а також утруднений доступ до рекреаційних зон у місті та навколо нього. До цього додається висока залежність від автомобіля для пересування на короткі та середні віддалі і, відповідно, різке падіння якості міського повітря від перенавантаження центру автотранспортом. Це, у свою чергу, супроводжується численними випадками травмування та смерті на дорогах у місті. Тому у Вільнюсі бачать велосипеди як один із чинників покращення якості життя.
Подібно, як і в нашому місті, у Вільнюсі шукають способів як збалансувати розбудову автострад/розв'язок/паркінгів та поширену думку, що пересування автомобілем є найбільш зручним. Звісно, автомобілі є важливим способом пересування у місті, але чи мають бути вони пріоритетним? Реакція і міської влади, і громади Вільнюса відрізняється та показує, що можна шукати рішення проблеми ініціативами як «зверху», так і «знизу». Тому, з одного боку, впроваджується принцип «нової культури мобільності» - для транспортних систем у місті з акцентом на трамваї та велосипеди. З іншого боку, проводяться акції, спрямовані на розбудову свідомості міської громади, як от писання есеїв у школах, тиждень велосипедів, акція «На ровері до школи».
Нотатки з історії успіху: Гданськ
Гданськ є першим містом у Польщі, в якому мережа велодоріжок стала вже реальністю. Сталося це, оскільки у місті була політична підтримка місцевої влади, активна діяльність групи велосипедистів та екологічних громадських організацій, зацікавленість громадськості. Було створено Громадський дорадчий комітет у справі велодоріжок. Він був платформою в організації кампанії про велодоріжки (як частини промоції міста) та в активному пошуку зовнішніх і внутрішніх інвестицій. У рамках гранту на розвиток збалансованого транспорту від Global Environment Facility (Глобальна Допомога для Навколишнього Середовища) місто отримало 1 млн дол. США на будову велодоріжок, що було вагомим внеском для проекту з бюджетом у 2,5 млн дол. США. Відтак, Гданськ став першим містом у Польщі (а, можливо, і в Центральній Європі), де почалася реалізація комплексного якісно-планового підходу до велодоріжок у місті.
Майбутнє для роверів у Львові: варіант мінімум і максимум
У Львові можна уявити два варіанти розвитку велоінфраструктури. У першому, назвімо його «варіант мінімум», ровери стануть однією з атракцій міста для туристів і любителів. Це менш затратний проект, який породжує не меншу кількість проблем. До того ж, він може задовольнити потреби певної групи населення, стати доброю нагодою для швидкого PR та елементом промоції для політика чи місцевої влади і увінчатися швидшим результатом.
«Варіант максимум». Варіант мінімум у цьому випадку стає одним з етапів, а ціль - більш амбіційною. Ровери є тут не лише додатком, а визнаються частиною збалансованої системи громадського транспорту в місті. Так, це більше інвестицій, зусиль і клопотів. Проте така мета може стати складовою довгострокового плану вирішення великих завдань для міста. Це стосується, насамперед, питань розвантаження доріг і скорочення часу, проведеного у корках; покрашення екології. Загалом це також може стати тестом на нашу (і городян, і влади) здатність і рішучість до стратегічного мислення про місто. Тобто йдеться не лише про ровери, а про престиж міста. І це майже цивілізаційний вибір. У підсумку - більше праці та ризику, але набагато більше віддачі.
Львів'яни та велоінфраструктура: погані та добрі новини
У Львові їздити ровером може лише фанат або любитель екстремальних відчуттів. Напевно, не важко перерахувати людей, які користуються велосипедом у місті не для велотуризму, а для практичних поїздок. У місті є декілька клубів велосипедистів, але їх ще важко окреслити як «критичну масу». Лобіювання інтересів велосипедистів відбувається, але чи можемо ми пригадати яскраві промо-акції у місті? Загалом є брак відчутного тиску «знизу» і підтримки «зверху». Це погані новини.
Проте є підтримка 80% опитаних львів'ян для велоінфраструктури у місті та готовність 40% користуватися ровером, якщо будуть для цього створені умови. А 77% опитаних вважають, що велодоріжки зроблять місто привабливішим для туристів. І для львів'ян також. (Матеріали опитування «Створення велоінфраструктури в місті Львові», 2007.)
Найближча перспектива
Як зазначають представники громадських організацій велотуристів, добрим початком для творення велосипедних маршрутів у Львові могло би стати об'єднання зелених зон міста, насамперед парків, мережею велодоріжок. До цього спонукає розташування парків у нашому місті. Іншою можливістю є прокладення доріжок поза центром, що підсилило б сполучення між периферіями міста. Адже саме там, згідно з проектами, з'являтимуться розважальні центри з басейнами, спортивними закладами та адміністративними центрами. У Львові, напевно, запровадять односторонній рух центральними вуличками. Також є сподівання, що із появою паркінгів довкола центру міста вулиці все менше нагадуватимуть стоянки для автомобілів. І, може, тоді буде у Львові місце також для роверів і роверистів?
P.S. Цей текст є наслідком дискусії про можливості створення у майбутньому велоінфраструктури у місті, яка відбулася в межах проекту Центру міської історії Центрально-Східної Європи «Коло Львова» (https://www.lvivcenter.org/uk/kolo/).
У дискусії взяли участь представники міської адміністрації, сфери культури, бізнесу, громадських організацій Львова. Їхні думки та ідеї є важливою частиною цієї статті.
Основною ідеєю «Коло Львова» є витворення простору, де б зустрічалися представники різних середовищ, які задіяні та зацікавлені у конкретних аспектах міської політики та міського життя.