Комедія із присмаком гірчиці

22:15, 23 січня 2012

Львівський академічний духовний театр «Воскресіння» потішив нас новою прем’єрою. Цього разу – комедією-фарсом Рея Куні «Том, Дік, Гаррі веселі хлопці». Знаючи репертуар театру уже не перший рік, хочу зауважити, що ця вистава вивела репертуар на якісно новий виток.

За 20 років діяльності театру траплялися тут справді сильні вистави. Приміром, «Гірські велетні» Луїджі Піранделло, «Божевільні від кохання» Сема Шепарда,  «Західна пристань» Бернар-Марі Кольтеса, «Пісочниця» Міхала Вальчака. Дещо слабшими, на мою думку, є їхні вистави  «Розбите серце» Михайла Старицького і «Весела корчма» Олександра Левіта за мотивами оповідань Шолом-Алейхема.

Яке ж місце цьогорічної прем’єри? Можу сміливо сказати, що ця вистава радше вдала, ніж невдала, і своїм стилем дуже схожа до іншої постановки – «Він, вона, вікно, покійник» того ж Рея Куні. Комедія-фарс не тільки вдала, а й виграшна, бо може зацікавити будь-якого глядача – і вибагливого, і того, хто приходить в театр гарно відпочити.

Ззовні все виглядає гарно, весело, смішно і грайливо. Кумедні ситуації, в яких опиняються троє молодих братів, часто-густо нагадують нам нещодавнє українське минуле: бажання розбагатіти на контрабандних цигарках, знайти постійне і недороге житло і залишитись при цьому чесним і простим. Це – історія молодих людей, які хочуть щасливо влаштувати життя і потрапляють у надзвичайно комедійні ситуації. Сюжет вистави динамічний, гра акторів пластична, цікава й легка.

Щоправда, англійський гумор часто-густо у цій комедії з’їжджає на чорні тони – побудований на двозначності та недомовках, він приховує непрості людські проблеми, навіть гризоти, якими переймаються троє безтурботних братів. Присутність небіжчика у виставі, якого кудись варто заховати (а то й поховати) є фабулою іншої, уже згадуваної, вистави «Він, вона, вікно, покійник». Благо, у тій, іншій виставі усе закінчується щасливо. Так само щасливо, хоч і непросто завершується цьогорічна прем’єра. Отже, не тільки комедія, а уже майже-казка. Я розумію, що не всі глядачі люблять солодкий і сподіваний геппі-енд, але погодьтеся, що він не залишає осаду, не тисне пафосом і не гнітить складним сюжетом.

Щодо сюжетних ліній, то не такі вони уже й прості, а сказати б точніше – заплутані. Скажімо, аби зрозуміти і переповісти історію життя кожного із братів, треба дивитися досить уважно і стежити за багатьма репліками, які, власне, й розкривають характер кожного з героїв. А якщо врахувати, що у прем’єрі присутні ще констребль, господиня і гості, котрі завше з’являються невчасно і шварготять незрозумілим суржиком та чогось хочуть, то краще не вникати в деталі, а насолоджуватись виставою загалом. 

Комедія-фарс Р. Куні «Том, Дік, Гаррі веселі хлопці», (режисура та сценографія – заслуженої артистки України Алли Федоришиної), просякнута делікатною іронією і чимось нагадує гірчицю, яка додає стравам зажди ліпшого смаку. Та без тієї гірчиці театральна страва, яку зготували для вас майстри театру «Воскресіння», не була б такою пікантною і поживною.