Сатирична комедія «Трикутник смутку» виходить в український прокат

Переможця Каннського фестивалю можна подивитись на великих екранах

14:01, 8 грудня 2022

Один із найяскравіших та найпровокативніших фільмів року 8 грудня з’явився на екранах українських кінотеатрів. Сатирична комедія «Трикутник смутку» шведського режисера Рубена Еслунда принесла йому другу в його кінокар’єрі «Золоту пальмову гілку» цьогорічного Каннського кінофестивалю (першу він отримав у 2017 за фільм «Квадрат»). Так Еслунд став одним із дев’яти режисерів, які двічі одержали головну нагороду Канн за всю історію фестивалю.

Рубен Еслунд має уже дві «Золоті пальмові гілки» (фото Катерини Сліпченко)

Сюжет нагадує старий анекдот про те, як бог збирав усіх покидьків на одному кораблі. Герої фільму не те щоб покидьки, скоріше вони є розпещеними продуктами суспільства споживання, над яким Еслунд знущається в усіх своїх фільмів.

Цього разу маємо пару супермоделей, російського олігарха з дружиною та коханкою та інші типові та не дуже «тварі по парі». Усі вони опиняються на розкішній яхті, подорожуючи по теплим морям.

Вудді Гаррельсон тричі номінувався на «Оскар»

Очолює цю всю компанію вічно п’яний капітан-марксист у блискучому виконанні Вуді Гаррельсона («Три білборди за межами Еббінґа, Міссурі», «Народ проти Ларрі Флінта», «Справжній детектив»). Корабель потрапляє в страшний шторм і частина його пасажирів опиняється на безлюдному острові. Соціальні ролі стрімко змінюються, адже ані гроші, ані краса тут не працюють.


Рубен Естлунд з одного боку продовжує свій шлях таврування буржуазного суспільства, проте цього разу робить це з особливим вогником. Він відмовляється від тонкої іронії попереднього «Квадрату», натомість стає безжальним, брутальним та навіть часом схематичним та передбачуваним.

Проте його фарсова комедія бавиться не лише з героями, до яких він максимально безжальний, але і з пізнаваними культурними та поп (і не тільки) культурними темами: «Титанік», «Останній герой», «І корабель пливе», «Володар мух» тощо.

Це гостра карикатура, якій бракує вишуканої іронічності усіх його попередніх робіт. Він б’є просто в чоло, знущаючись та насміхаючись. Він абсолютно безжальний, співчувати у його картині просто немає кому. Він тут простіший, ніж завжди, але дуже смішний.

Зараз приз змагається за нагороди Європейської кіноакадемії у чотирьох номінаціях.