26 листопада у Львові представили Почесних Амбасадорів міста. Це люди, які зробили вагомий внесок у популяризацію Львова як місця проведення міжнародних конференцій. Програма почесних амбасадорів має допомогти місту у розвитку ділового туризму. Ініціатором впровадження цієї програми у Львові стала Агенція з підготовки подій Львівської міськради (Lviv Convention Bureau). Львів став першим містом в Україні, де запровадили таку ініціативу.
У Польщі подібна програма діє з 1998 року. ZAXID.NET поспілкувався із Славоміром Вроблевським, генеральним секретарем асоціації «Konferencje i Kongresy w Polsce» («Конференції та конгреси в Польщі») та дізнався, як працюють польські амбасадори та яку користь зможе отримати Львів завдяки своїм новим «послам».
Розкажіть про програму почесних амбасадорів, яка вже працює в Польщі.
Програма амбасадорів є елементом маркетингової стратегії міста. Місто має різні групи підприємців, які хотіли б привабити більше гостей (навмисне не кажу «туристи»). Це люди, які приїжджають, не зважаючи на погоду – так звані ділові гості. На них і скерована програма амбасадорів конгресів. З її допомогою ми прагнемо залучити до міста більшу кількість міжнародних заходів.
Щоби пояснити, наскільки це вигідний бізнес, наведу дані нідерландської організації ІССА, яка спостерігає за такими заходами в світі. Середній конгрес – це приблизно 600 осіб. Бюджет такого конгресу становить приблизно 350 тис. доларів, не враховуючи витрат на авіаперельоти, які учасники оплачують самі. За 2,5 дні конгресу в місто привозять приблизно півмільйона доларів. 60% з цього залишиться в готелях, 30% - в ресторанах та кейтерингових компаніях. 10% отримає власник приміщення, де проходить конференція. Крім цього конгрес дає роботу перекладачам, кухарям, лекторам, перевізникам, власникам крамниць та поліграфічних компаній. Є ціла армія людей, які пов’язані з бізнесом, що не вимагає будування фабрик і не знищує екології.
За 2,5 дні конгресу в місто привозять приблизно півмільйона доларів.
Місто отримує з цього вигоду за рахунок податків, збільшення кількості робочих місць та престижу. Галузь конференцій – це новий сучасний бізнес, в який варто інвестувати, зокрема Львову.
Я журналіст за освітою, і тому для мене важливою є громадська думка. Люди в світі мають стереотипні уявлення про країни та міста. Це такий спрощений спосіб сприймати світ. Львів має образ історичного багатокультурного міста. Але я не пам’ятаю традиції проведення тут конгресів. Можливо, варто замінити один стереотип іншим. Це може стати новим образом Львова – не маленьким додатком, а цілком новим мисленням про місто.
Туристичний рух часто зароджується з ділових поїздок: хтось приїжджає до міста у справах, а потім, якщо йому там сподобалось, привозить і свою родину, щоб відпочити. Я, наприклад, вдруге у Львові – і коли повернусь додому, то розповім рідним та друзям, що був приємно вражений цим містом.
Хто такі амбасадори і яким чином обирається людина на цю посаду?
Амбасадори конгресу – це відомі представники науки, культури, спорту, які мають міжнародні зв’язки і можуть, наприклад, на прохання влади міста запрошувати проводити у місті міжнародні конгреси. Їхня роль полягає в тому, щоби заохочувати своїх закордонних колег (юристи – юристів, інженери – інженерів) приїжджати до Львова.
В Польщі амбасадорів може висувати спеціальний комітет при мерії, діючі амбасадори, міське сonvention bureau та дві організації: Товариство конференцій і конгресів в Польщі та Польська туристична організація.
Конгреси є понад кордонами, незалежно від ситуації.
Скільки часу триває каденція амбасадора?
Ми в Польщі не маємо визначеного терміну, скільки триває каденції. Хоча зараз розуміємо, що має бути продумана програма виходу з ролі амбасадора – за бажанням. Хтось може завершити кар’єру, вийти на пенсію і захотіти припинити працювати амбасадором. Але має бути інша молода людина, яка продовжуватиме цю справу.
Що отримала Польща завдяки впровадженню такої програми?
Загалом подібні програми діють по всьому світу. Польська програма амбасадорів почалась 18 років тому. Зараз ми маємо 198 амбасадорів конгресів. На наступні 5 років в рамках програми амбасадорів конгресів у Польщі вже заплановано провести 97 заходів, в яких візьме участь близько 33,5 тис. осіб, 13 тис. з яких – з-за кордону.
Конференціями займаються лише амбасадори?
Є установа, яка збирає інформацію про всі подібні події в місті - це convention bureau (у Львові це Агенція з підготовки подій). Вона доносить цю інформацію до міської влади, щоб показати, наскільки це важливий бізнес. Бо цей бізнес зазвичай непомітний.
Сonvention bureau, як і програма амбасадорів, займається промоцією міста – або «продажем» Львова як міста конгресів, але не їх організацією. Цим має займатись бізнес, тоді не виникає конфлікту інтересів: місто не забирає роботу в бізнесу, а навпаки її створює.
Один з нових амбасадорів Львова – це ректор Українського католицького університету Богдан Прах. УКУ бере участь в організації чималої кількості подій у Львові, на які приїжджають учасники з-за кордону. Ректор університету в такому випадку стає одним з організаторів. Це рахується як робота амбасадора чи як внутрішня діяльність університету?
Уявімо, що на такий захід приїде більше учасників, аніж зможуть вмістити стіни університету. І тоді користь заходу, який був ініційований університетом, поширюватиметься на місто – буде потрібна зала для конференції, місця в готелі, харчування учасників тощо.
На певному етапі своєї кар’єри амбасадори виступають в ролі організаторів. Згодом вони передають ці обов’язки іншим. Але залишається імідж міста, який вони створили завдяки своїй організаторській діяльності. Функція амбасадора полягає не у тому, щоб «привласнити» подію. Він може запропонувати своє місто організаторам конгресу – і вже від них залежить, чи пройде він саме тут.
Є чимало подій, які проводяться кожні кілька років. І якщо конгрес, присвячений іспанській мові, може пройти лише в Іспанії чи Латинській Америці, то є чимало мультинаціональних подій, які можуть відбуватись на будь-яких континентах – як Олімпіади. Вони не прив’язані до жодної території. Організатори шукають нових цікавих міст, адже їхні учасники вже були у Лондоні, Парижі чи Нью-Йорку. Зараз модними є Близький Схід чи Синґапур. Але коли організатори шукатимуть геть нового міста - ним може стати Львів. Для цього треба мати свого представника – амбасадора, який зможе сприяти цьому. Так само, як представник країни в Олімпійському комітеті.
Зараз Львів не може запропонувати такий сервіс, як в Дубаї, а Україна не є членом Європейського союзу – як на мене, це два великі недоліки майбутнього міста міжнародних конгресів. Які ви бачите переваги?
Конгреси організовуються заздалегідь. Тому можна підготувати умови для проведення масового заходу практично будь-де.
Я пам’ятаю, як в Варшаві проходив Європейський бізнес-форум, який організовувала швейцарська компанія. Кількість учасників форуму перевищувала місткість найбільшої зали міста. Тому в центрі міста встановили великий, дуже елегантний, намет, де проходили пленарні сесії. Та компанія привезла навіть своїх працівників – навіть прибиральниці були зі Швейцарії.
Але якщо прибиральниць привозити зі Швейцарії – як місто при цьому зароблятиме?
Тоді не заробило. І більше ми такого не дозволяємо. Але 15 років тому, коли галузь ділового туризму в Польщі була слабкою, швейцарці могли робити, що хотіли.
Якщо говорити про переваги Львова, то під час зустрічі з новими почесними амбасадорами міста, мер Львова Андрій Садовий пообіцяв, що будуть збудовані нові великі конгрес-центри. Враховуючи, що конгреси плануються за кілька років наперед, то займатись цим треба вже. Інакше, коли конгрес-центр збудують, мер спитає: «а де ваші конгреси?» І тоді ви втратите багато грошей.
Амбасадор може звернутись до організаторів, розповівши, що за рік відкриється нова локація, де можна буде провести свою подію. Львів має шукати власні аргументи, щоб переконувати різні конгреси, великі й малі (а їх у світі – понад 20 тисяч), приїжджати сюди. Додатковим козирем міста може стати навіть сучасне транспортне сполучення.
Наприклад, місто Пусан в Південній Кореї виграло у Вроцлава право проводити міжнародну виставку завдяки тому, що все місто було зоною вільного інтернету. І це стало потужним аргументом для організаторів виставки.
Як взагалі виглядає робота амбасадорів по запрошенню нових подій у місто?
Дивімося на це як на бізнес. В бізнесі треба мати добрий продукт і хорошу пропозицію, яка буде вчасною.
Щоби запросити до себе черговий конгрес, треба спочатку дізнатись, хто є його організатором. Наприклад, організатором конгресу хірургів в Парижі є Європейська медична асоціація. Треба дізнатись, хто є їхнім президентом – і тоді питати у львівського амбасадора у галузі медицини, чи він знає його. Якщо ж не знає, то вони можуть познайомитись на іншому конгресі. Ми допоможемо нашому амбасадору поїхати туди, дамо йому перекладача і навіть заплатимо за ланч з президентом асоціації. Потім запросимо президента асоціації до Львова – аби показати, що місто має всі умови для проведення подібного заходу. Це все дипломатія – суспільна і ділова.
Скільки часу знадобилось Польщі, щоб зайти на ринок ділового туризму? І які перспективи у Львова?
Не можу сказати, що позиція Польщі є високою – завжди є хтось перед нами. Нас тішить, що ми стали впізнаваними. Але це пов’язано не тільки з проведенням конгресів, але й з Євро-2012 і головуванням в ЄС.
Львову треба ставити на власні сильні сторони. Наприклад, галузь ІТ. Найближчі події, які мали би пройти у Львові, я вважаю, мають бути пов’язані саме з ІТ. Важливою для Львова темою може стати захист історичних пам’яток чи питання місцевої культури. Бо це буде цікаво місцевій громаді.
Є приклад раллі «Дакар», яке раніше проходило в Африці, але було перенесено до Південної Америки. Його спонсорами були виробники автомобілів, а в Африці машини продавались погано. Організатори зрозуміли, що це всесвітньо відоме раллі варто перенести ближче до ринку, який зможе купувати машини. Якщо в Україні є розвинений ринок для якогось продукту, то організатори бізнес-івентів самі шукатимуть вихід на нього.
Львів також може залучати молодь, яка не потребує особливих умов для свого проживання. Минулого року в Катовіце відбувався фінал турніру з кіберспорту, на який приїхали 100 тисяч гравців з всього світу. Молодь жила в хостелах, наметах, гуртожитках – не потребуючи комфортних готелів.
Не можна робити конгрес педіатрів тільки тому, що хочемо бути в ЄС.
Чи ця робота амбасадорів, можливо опосередковано, допомагатиме Україні на шляху до євроінтеграції?
Для танго потрібно двоє. По-перше, чи Україна хоче вступити до ЄС? По-друге, чи ЄС хоче вступу України?
Але якщо буде збільшена кількість ділових зв’язків шляхом проведення міжнародних конгресів, чи це впливатиме на стосунки ЄС та України?
Звичайно. Метою проведення конгресів не мають бути макрополітичні цілі. Це може навіть гальмувати цю галузь. Не можна робити конгрес педіатрів тільки тому, що хочемо бути в ЄС.
Конгреси є понад кордонами, незалежно від ситуації. Вони дозволяють працювати разом, ділитися знаннями. Спільна робота сприятиме взаєморозумінню. А це найважливіше.
Чи не буде військовий конфлікт на Сході негативно впливати на образ України як країни, яка приймає міжнародні події?
Звичайні туристи більше бояться їхати до небезпечних місць. Натомість на конгрес приїжджають люди, які переконані, що це місце безпечне. Бізнес-туристи більш сміливі, аніж ті, хто привозить з собою родину. Тому краще інвестувати в конгреси, аніж в загальну туристичну промоцію. Бо в конгресів більше шансів себе окупити.
фото: Мирослав Пархомик, ZAXID.NET