Дві найвпливовіші на континенті партії поділили владу в Європейському Парламенті. Згоди досягнуто на переговорах між представниками фракцій, які відповідно очолювали лідер Європейської народної партії Манфред Вебер і лідер Соціалістів і соціал-демократів, чинний голова Європарламенту Мартін Шульц.
Щоправда консенсус ще мають затвердити кожна з названих фракцій ЄП, але експерти вважають це чистою формальністю. Нагадаємо, що у новому парламенті в Страсбурзі засідатиме 221 член Європейської народної партії і 191 член фракції Соціалістів і соціал-демократів.
Згідно з домовленістю, Шульц збереже свою посаду ще на два з половиною роки. З першого січня 2017 року він буде змушений поступитися кріслом для представника консерваторів. Кандидатуру наступного спікера ще має визначити фракція, хоча найімовірніше ним стане саме Вебер.
Соціалісти спершу вимагали для своєї людини цілого п’ятирічного терміну головування в парламенті, наголошуючи на тому, що консерватори й так матимуть свого президента Європейської Комісії. Хоча згодом погодилися на такий 2,5-річний план, задовольнившись натомість своїми квотами у Єврокомісії.
Зрештою так було й минулої каденції. Адже чинний голова ЄП Мартін Шульц обіймає свою посаду лише з січня 2012 року. Попередні два з половиною роки за цим кріслом сидів представник консерваторів – колишній польський прем’єр-міністр Єжи Бузек.
А головним кандидатом на президента ЄК все ще залишається колишній прем’єр-міністр Люксембургу, європейський політик-ветеран Жан-Клод Юнкер. Досі проти його кандидатур жорстко виступала Велика Британія, підспівувала їй Угорщина.
Лондону і Будапешту була не до вподоби концепція Юнкера, спрямована на перетворення Європейського Союзу в такі собі «Сполучені Штати Європи». Проте Юнкер запевнив, що не провадитиме свою надінтеграційну ідею в життя.
Виступаючи нещодавно в Берліні він заявив: «ЄС не може перетворитися й ніколи не перетвориться на єдину державу!». Також Юнкер висловився і проти сепаратистських тенденцій у країнах-членах Європейського Союзу, маючи передовсім на увазі самостійницькі прагнення Каталонії в Іспанії та Шотландії у Великій Британії.