Із високою вірогідністю у 2019 році матимемо вибори до Верховної Ради за «старою» виборчою системою, котра передбачає формування 50% складу національного парламенту за партійними списками, суб’єктів виборчого права, що долають прохідний бар’єр, і решту 50% через переможців в одномандатних виборчих округах. У 2014 році під час позачергових виборів Верховної Ради України фактор російської агресії позбавив кількох мільйонів громадян України права на волевиявлення у 15 з 32 одномандатних округів українського Донбасу і в усіх 12 округах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Відтак, за підсумками виборів, Верховна Рада України була неукомплектована на 27 народних депутатів України або на 6% від складу, визначеного Конституцією України. Враховуючи вкрай низькі шанси Виборчого кодексу України на ухвалення у 2 читанні, українським парламентарям доведеться «підрихтовувати» чинну редакцію Закону України «Про вибори народних депутатів України». І вирішення питання як обрати саме 225 народних депутатів у 225 одномандатних виборчих округах буде одним із найскладніших питань проведення законодавчих змін.
Чому це важливо?
Прихильники змін, закладених проектом Виборчого кодексу України в частині так званих відкритих регіональних списків і посилення системи пропорційного представництва, проблему 27 виборчих округів на тимчасово окупованих Росією територіях трактують завжди на свою користь. Мовляв, пропонована зміна виборчої системи вирішить це складне питання – формування повноцінного за складом інституту парламентаризму. Однак шанси ухвалення цього законопроекту в другому читанні є відверто примарними. Тому слід спрогнозувати, що після очікуваного «провалення» у Верховній Раді України цієї доленосної (і водночас суперечливої) законодавчої ініціативи, парламентарям доведеться прискоритися з вирішенням питання: як все-таки обрати 225 депутатів в одномандатних виборчих округах.
Що означатиме, якщо цього не буде зроблено у вигляді змін до чинного Закону України «Про вибори народних депутатів України»?
Очевидно, що в такий спосіб ми вдруге поспіль засвідчимо, що не готові від імені держави відповідати на один із вкрай важливих викликів, породжених тимчасовою окупацією Росії частини наших територій. Бо під час останніх позачергових виборів до Верховної Ради України цей іспит складено не було.
На додачу Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (тут і надалі 1207-VII) визначено, що під час проведення виборів народних депутатів України голосування громадян України на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим не організовується і не проводиться. На жаль, тотожних норм немає у Законі України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (надалі 2268-VIII). Вочевидь, позиція міжнародної спільноти не дала можливість її запровадити у редакції, що не передбачає проведення жодних виборів на окупованих Росією територій у Донецькій та Луганських областях. Зокрема так, як це виписано у статті 8 Закону України, що регулює захист виборчих прав громадян на території тимчасово окупованого українського Криму.
Що ж – так було на початку січня 2018 року, за цей час українська держава зміцнюється інституційно і політичної волі на це може вистачити.
Як би там не було, наведених аргументів (час для змін настав + на території окупованого Криму вибори не проводяться), на думку авторів цієї статті, цілком достатньо, щоб пропонувати вищеописані зміни. Головне – до Закону України «Про вибори народних депутатів України», котрі б не передбачали, утворення виборчих округів та виборчих дільниць на постійній і тимчасовій основі на території, яку сьогодні внаслідок збройної агресії Російської Федерації українська влада контролювати не може. Але разом з ними – і до Закону «Про ООС», де закріпити норму про непроведення будь-яких виборів на тимчасово окупованих Росією територіях Донецької і Луганської областей. Цей крок доповнить особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
Наголошуємо, що в 2014 році, одному з найважчих років для відновленої у 1991 році Української Держави, ситуація на російсько-українських фронтах була настільки напруженою, що парламентарі просто не мали часу на ухвалення змін до чинного закону про вибори в частині утворення одномандатних виборчих округів. Натомість саме зараз, на п’ятому році розв’язаної Росією війни, вбачаємо, що є достатньо передумов впровадити зміни до чинної редакції законодавства про формування єдиного органу законодавчої влади в Україні.
Мета змін до виборчого закону
Якщо коротко – створити законні механізми утворення 225 одномандатних виборчих округів із приблизно рівною кількістю виборців в одномандатному окрузі в межах території, що не підпадає під визначення тимчасово окупованих територій.
А як же з виборчими правами громадян України, що мешкають на тимчасово окупованих територіях? А дуже просто. Своє право голосу мешканці тимчасово окупованого Криму на парламентських виборах 2019 року можуть реалізувати лише через тимчасову зміну місця голосування, спрощений порядок якої тут.
Висловимо сміливе припущення, що на час проведення виборів Президента України, законодавча новела про те, що будь-які голосування громадян під час проведення виборів на тимчасово окупованій території українського Донбасу «не організовується і не проводиться», ще втілена в життя не буде. Проте без сумніву, що ЦВК не утворить окружні виборчі комісії на територіях, що перебувають під контролем збройних формувань Російської Федерації та відповідних окупаційних адміністрацій. Як це було у 2014 році, коли на виборах Президента України окружні виборчі комісії не були утворені в Криму (за що респект ЦВК, бо це було ще до ухвалення 1207-VII). Таким чином, опісля завершення президентських виборів матимемо знов практику, коли вибори на окупованому Донбасі не проводитимуться. Що і буде основним ґрунтом для власне внесення таких змін і до 2268-VIII.
І ще одна статистика сприятиме вкрай потрібним вищеописаним законодавчим змінам. Сайт Державного реєстру виборців показує щоденні зміни у кількості виборців, що скористались тимчасовою зміною місця голосування. На сьогодні це всього-на-всього 2500 громадян тимчасово окупованого українського Донбасу. Навряд чи 31 березня чи 21 квітня 2019 року ми побачимо там дані, що істотно відрізнятимуться від показників 26 жовтня 2014 року – 22 тис по Донецькій і 11 тис по Луганській областях відповідно. Відтак, не лише припиняться розмови щодо «нарізки» одномандатних округів на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Власне будуть нові аргументи змін до територіальної організації виборів народних депутатів України, зокрема необхідність запровадити норми, що не дозволять утворювати виборчі округи, які перерізає лінія розмежування, а саме:
Одномандатні виборчі округи перерізані лінією розмежування на Донбасі під час виборів до Верховної Ради України у 2014 році
По-перше, і як би це не подобалося депутатам, що перемогли у боротьбі за цей округ, це не відповідає нормі про приблизну рівну кількість виборців у кожному окрузі і рівним правам і можливостям у виборчому процесі. По-друге, надто спокусливим для окремих кандидатів у вищеперелічених округах буде норма про тимчасову зміну місця голосування. Бо навіть кілька тисяч виборців з окупованої Донеччини чи Луганщини, що виявлять раптом бажання обрати місцем голосування саме ці невеличкі за фактичною кількістю виборців округи, можуть змінити хід виборів у перелічених округах. А чинні норми Закону України «Про вибори народних депутатів України» не дозволяють оминути утворення перелічених одномандатних виборчих округів, які надійно перерізає лінія розмежування.
Тому найвищий час, щоб змінити норми двох чинних законів – про парламентські вибори і щодо здійснення державної політики на окупованому Донбасі – одразу після виборів Президента. А разом з цими змінами – впровадити механізм обрання таки усіх 225 народних депутатів у мажоритарних округах.
Яким буде розподіл одномандатних виборчих округів у регіонах України та місті Києві?
Знаємо, що ця ідея припаде до душі місцевим елітам та буде мила більшості сердець очільників українських партій – головних суб’єктів виборчого процесу. Та й більшість чинних депутатів-мажоритарників поставиться до неї схвально. Проти, очевидно, будуть чинні депутати, володільці мандатів в округах перелічених у таблиці №1 . Проте, якщо вищеперелічені зміни будуть ухвалені, – як то кажуть: dura lex, sad lex.
Тож, на базі даних того ж таки Державного реєстру виборців спрогнозуємо кількість округів у регіонах України та місті Києві.
Тому математика каже наступне. Якщо детально прооблікувати дані з сайту ЦВК матимемо:
Дані щодо кількості виборців на тимчасово окупованих Росією територіях Донбасу та Криму
Тепер застосовуємо дані з таблиці для встановлення кількості виборців у одномандатних територіальних виборчих округах. Отже, за даними державного реєстру виборців, маємо на сьогодні (дані з 2014 року) 35 582 184 виборців. Віднімаємо 5 120 964 виборців з таблиці вище – матимемо, що у виборах до національного парламенту (у разі ухвалення змін, перелічених вище) можуть взяти участь 29 485 853 громадяни України. Відтак, якщо це число поділити на 225 виборчих округів матимемо 131 048 виборців на середній одномандатний виборчий округ. Нагадую, що у 2014 році діяв принцип за яким середня вага одного ТВО була 158 143.
Однак найбільш цікавим як для експертів, так і для політиків буде інформація про те, який же стане розподіл області на територіальні виборчі округи. Нижче – один з таких розрахунків, виходячи з актуальної інформації про кількість виборців на сайті Державного реєстру виборців.
Розрахунки щодо кількості одномандатних виборчих округів у регіонах України (за умови ухвалення змін до законодавства) без виборців тимчасово окупованих Росію
На завершення
Безумовно, може забракнути політичної волі, особливо в частині прирівняти реалізацію права проголосувати на будь-яких виборах на окупованому Донбасі в спосіб, як це передбачено законом про окупований Крим. Та і прихильники ухвалення Виборчого кодексу змагатимуться за реалізацію власної ідеї. Як мінімум, парламентарі мали б розібратися для чого утворювати одномандатні виборчі округи в окупованому Криму і бодай в такий спосіб вирішити проблему обрання 12 народних депутатів Верховної Ради України, створивши їх через вищеописані зміни у Законі України «Про вибори народних депутатів України».
Нам видається, що ця стаття підштовхне експертів із виборчого законодавства розглянути і такий напрям законодавчих змін, що уможливить обрання на наступних виборах до парламенту конституційного складу Верховної Ради України.
Запрошуємо до обговорення, пані і панове!