Сьогодні у Донецьку відкривають почесне консульство Королівства Нідерландів – друге в Україні.
Нещодавно я мав приємну нагоду познайомитися з почесним консулом – адвокатом Ігорем Голованем, впізнаваною особою для тих, хто читає блоги на «Українській Правді».
Очевидно, що вибираючи кандидата на посаду почесного консула нідерландські офіційні особи керувалися перш за все критеріями репутації та прагматичними пріоритетами. Тим більше приємно, що цією особою став поборник правової держави і дотримання законності.
Пан Головань чудово спілкується українською мовою, його мати походить із західно-українських теренів. При довгій розмові підтвердилося, що східняки і західняки в Україні сприймають одні одних все ще керуючись стереотипами, які не зовсім відповідають дійсному стану справ. Ми погано знаємо справжню ситуацію у наших регіонах і це є підставою для взаємної упередженості.
Львів і Донецьк подібні – населення обох міст компонувалося з багатьох народностей, у них селилися підприємливі люди. Вони заробляли гроші, а щоб це робити треба було взаємно домовлятися, шукати компроміси, утримувати спокій.
Тоді напрошується висновок – якщо українці і у Львові і в Донецьку уживалися із представниками стількох різних націй, то маючи такий історичний досвід їм повинно бути легко знайти спільну мову одні з одними.
Натомість дотепер між нами все ще відчувається атмосфера настороженості. Чому так, чия це заслуга? Кому вигідно, щоб східна і західна точки опори Української Держави не мали приязних, довірливих стосунків? Підозрюю, що над цим попрацювали не лише зовнішні сили, також свою роль зіграли навмисні і ненавмисні провокації наших рідних політиканів.
То можливо вже пора познайомитися поближче? Поїхати одні до одних, поспілкуватися щиро, можна і за чаркою – так розмова вийде відвертішою. Відновити гарну практику запрошення учнів і студентів на Різдво і Великдень у наші сім’ї – але щиро, без гучних кампаній, щоб діти відчули, що їх справді чекали в гості.
І не намагатися нікого повчати, перевиховувати, як тоді, коли "наламали дров" наші немудрі галицькі ура-патріоти на початку 90-х. Позитивні речі видно завжди, якщо вони справжні, об'єктивні.
У нас є змога багато чого доброго і цінного перейняти одні від одних.
То ж в добрий час, Пане Консуле!
Богдан Панкевич,
18.06.2009р.