22-річний солдат-контрактник Микола Гончар, який самотужки упіймав небезпечного вбивцю, не вважає себе героєм. Єдине, що його вразило, – байдужість людей. Хлопець, переслідуючи злочинця, кілька разів просив про допомогу у селян, але всі відмовились.
Юнак служить у війську з серпня 2015 року. Кілька днів тому приїхав в рідні Борщовичі, що на Львівщині, у відпустку, та несподівано став детективом і рятівником в одній особі.
23 лютого в селі Борщовичі 69-річна місцева мешканка пані Ганна відкрила двері чоловікові своєї племінниці, а він вдарив її ножем. Потім потягнув до пивниці.
«І він так її приголомшив, вона така була плотна, вона не була така худенька і тягнув по подвір'ї в пивницю і закрив двері», — розповідає сусідка Надія.
В пивниці поклав вже мертву жінку і пішов в хату з наміром вбити брата своєї дружини, який спав.
«Він спав на дивані, а чоловік його сестри прийшов до ліжка і вдарив Назара молотком два рази, але той почав захищатись, перекинув його і побіг до виходу», — каже родич Андрій.
Назар побіг до дверей і тоді його, закривавленого, побачив контрактник Микола, а вбивця, помітивши свідків, переліз через вікно будинку і побіг в поле. В міліції розповідають, що вбивця пішов до хати, бо думав, що там його дружина, з якою жив у Львові.
«Між ними відбувалась сварка, в результаті якої дружина подала на розлучення. З того моменту вона почала проживати в своєї тітки в селі Борщовичі. Незадоволений рішенням дружини чоловік неодноразово намагався повернути її»,— заявив начальник управління карного розшуку Микола Гладюк.
Солдат-контрактник Микола Гончар випадково опинився неподалік місця, де відбувалися криваві події.
«Я ішов з другом до магазину і побачив, як колега вийшов закривавлений біля брами, зігнувся і тримався за живіт і за голову», — розповів Микола Гончар.
Хлопець відразу викликав швидку, а через 15 хвилин побачив, як з хати вибіг вбивця.
«Я догнав його, взяв за куртку, вдарив його в лице, він мені порснув балончиком. Я зігнувся, і він далі почав втікати у сторону Львова», – пригадує військовий.
Микола відразу кинувся навздогін і переслідував зловмисника 8 кілометрів. Тоді Микола ще не знав, що схопив вбивцю. Чоловік себе не вважає героєм, єдине, що його вразило, – байдужість людей. Кілька разів просив про допомогу в сусідньому селі, куди добіг, але всі відмовили.
«Мені могли допомогти, я просив викликати міліцію, бо в мене не було з собою телефону. Я просив, а всі сказали, що не збираються з тим зв'язуватись», — нарікає Микола.
Тітку Ганну поховали у селі, поранений Назар зараз у лікарні, а вбивці грозить довічне ув'язнення. Він не зізнається у злочині і каже, що нічого не пам'ятає.