Після Корейської війни у Пд. Кореї президентом став Лі Син Ман. Ледь не єдиною і основною риторикою якого було: "Збережемо країну". "Збережемо мир". Ну тільки що біл-бордів тоді не було. Це працювало безвідмовно. Країна стомилась від жахливої війни. Його підтримував увесь світ (окрім комуністів, звичайно), особливо США. Також довіряли самі корейці.
Та час йшов, а країна фактично топталась у тому ж болоті. Потрібне реформування не відбувалось, корупція не зникала, опозиція жорстко знищувалась і запровторювалась в буцигарні. Єдине, що добре створювалось, це нові силові підрозділи... А якщо це комусь не подобалось - його жорстко критикували, типу - "хочеш знову війни?", "хочеш втратити країну?", "не розгойдуйте човен!". Так тривало досить довго.
Доки, зрештою, студенти(!) не вийшли на протест і не були жорстко розігнані Берку... ой, перепрошую, Поліцією. Потім був знайдений труп студента, і почався справжній бунт. Вийшли всі і знесли все. У підсумку - Небесна сотня (125 трупів. У нас разом з правоохоронцями офіційно - 124), і втеча президента.
І далі Пд. Корея - почала свій стрімкий злет на економічний олімп світу. Сьогоднішні 40-ка річні корейці, що їздять на хороших джипах і живуть у скляних хмарочосах - в дитинстві бігали на вулицю у вбиральні і прали речі в річці, в центрі Сеулу.
Цікаві аналогії з нами, чи не так? Щоправда є величезне мегацинічне і нелюдське "АЛЕ". Вся ця ница, жадібна, цинічна корупція, кидання за ґрати, та переслідування патріотів в Кореї була ДО Небесної сотні. А в нас і до, і особливо посилилось після... Люди збідніли втричі, в рази виросли послуги і ціни, а ті, хто забіг на кістках до влади - святкують свої "йони" і "ярди" далі.