Впродовж останніх тижнів важко уявити стрічку новин без теми навколо коронавірусу – досі не дослідженої повністю недуги, яка вражає населення планети незважаючи на кордони, війни та соціальний статус.
Втім, озираючись на ті країни, які фактично побороли епідемію або перебувають в активній стадії боротьби з нею варто наголосити на тому, що найкращим способом протидії поширенню коронавірусу є соціальна відповідальність кожного з нас не лише перед собою, а й перед своїми співгромадянами.
Коронавірус – жорстокий тест на людяність для усіх нас.
Водночас небезпечна пандемія – це перевірка й для керівництва держави, усіх гілок влади – від обласної до сільської чи селищної. Кабінет Міністрів України минулого тижня запровадив по всій Україні карантинні заходи через поширення нового коронавірусу. Від місцевої влади вимагали закрити навчальні заклади на три тижні та обмежити масові зібрання. Втім рішення Уряду виявилося «не указом» у Харкові, Кропивницькому, Тернополі, Черкасах і Луцьку – там спершу відмовилися закривати навчальні заклади. Але, що похвально, до цього рішення вони все ж таки дійшли, коли небезпечний вірус вже з’явився на території країни і виявилося, що він ближче до нас, аніж здавалося більшості українців і владі на місцях.
Попри запровадження заходів безпеки у всіх регіонах України, на жаль, таки доводиться констатувати, навіть сьогодні далеко не всі усвідомлюють рівень загрози, який навис над нами. Не побачив я розуміння ситуації, поспілкувавшись з мешканцями з різних регіонів нашої країни, ні серед простих громадян, ні серед керівників різного рівня. Зазвичай думка людей варіюється між панікою і повним скепсисом, що є однаково загрозливими станами.
Україна – найбільша європейська країна і ми повинні мати декілька напрацьованих сценаріїв убезпечення українців від захворювання на коронавірус. Опісля найвищих органів влади відповідальність за ситуацію несе голова облдержадміністрації, міський або селищний голова. Жоден керівник не повинен стояти осторонь проблеми, бо за найгіршим сценарієм може статися так, що саме він буде єдиним, від рішення якого залежатиме життя людей конкретних областей.
Але у цьому контексті напрошується дуже незручне питання: наскільки надійною є президентська вертикаль на місцях? Адже ще недавно уся країна спостерігала як затягували у столиці з призначенням керівників областей. Майже рік тому команда нового Гаранта Конституції запустила проект LIFT. Основна мета якого – нібито проводити чесний та прозорий добір фахівців, під час якого буде унеможливлене зловживання. Зрештою як показує досвід – посади у районних держадміністраціях отримують не переможці за системою LIFT, а «свої» люди, які вже попереднього домовилися за посади. І такі випадки, коли ігнорується так звана «незалежна соціальна платформа» спостерігаються практично у кожному регіоні.
Це на тлі того, коли в Офісі Президента України, очевидно, обрали інші пріоритети в управлінні державою і відпустили у вільне плавання підбір і подальше призначенням голів районних державних адміністрацій. А статистика у цьому випадку яскрава – більша половина РДА країни працює без очільників. Тим більше, на жаль, ще досі є місцеві адміністрації, голови яких були призначені за часів попереднього президента.
В цьому випадку не потрібно забувати прислів’я, що «риба гниє з голови», де голова – це влада, а риба – країна.
В контексті цього виникає логічне питання – чи впевнений Президент у своїх підлеглих і в якому напрямку вони прийматимуть рішення в критичній ситуації. Так, після паніки серед мешканців Тернопільщини, що була пов’язана із евакуацією українців із Китаю, на сайті глави держави з’явилося офіційне повідомлення про те, що Володимир Зеленський прийняв відставку голови Тернопільської облдержадміністрації. Але станом на зараз сайт ОДА подає інформацію, що цей чоловік і надалі очолює область, а отже несе відповідальність (?) за стан справ.
Ще одна ситуація, яка демонструє явну розхитаність владної вертикалі продемонстрував Київ. Так, спершу у столиці заборонили збиратися більше, ніж 60 осіб й попередили про кримінальну відповідальність, а на третій день карантину місцева влада організувала десятки продовольчих ярмарків за участі тисяч киян та гостей міста…
Ці приклади уже є підставою для того, аби серйозно насторожитися, шукаючи відповідь на питання наскільки регіони (а отже країна в цілому) готові синхронно протистояти пандемії… А саме спільність дій і злагодженість роботи є єдиним способом мінімізації загроз.
Бо також потрібно враховувати, що місцева влада, не підкоряючись рішенням президента та Кабміну, подає відповідний приклад усім мешканцям своїх регіонів. А отже не дивно, що в час карантину діти бавляться на дворі, молодь зустрічається з друзями в кав’ярнях, працівники й надалі ходять на роботу, хоч мають усі умови для дистанційної праці. Кожен з нас повинен дотримуватися культури в час пандемії й інколи поступатися своїми власними інтересами задля збереження життя.
А тому логічним є рішення МВС внести зміни до Кримінального кодексу та Кодексу України про адміністративні правопорушення, які мають сприяти боротьбі з короновірусом. Не менш логічним має бути рішення щодо покарання чиновників, які нехтують вказівкам Уряду, парламенту чи президента і не розуміють усієї складності поширення коронавірусу в нашій Україні. Окрім того, ми повинні у прийнятті будь-яких рішень пам’ятати статтю 3 Конституції України, яка говорить, що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».