Неоготичний костел святого Франциска Борджія у селі Розлуч – один із небагатьох збережених на Львівщині храмів німецьких колоністів. Належить до переліку 11 існуючих досі дерев’яних костелів Львівської області першої половини ХХ ст. Його збудували на Турківщині 1902 року.
«Первісно дерев’яний храм в Розлучі призначався для німецьких колоністів-католиків зі Швабії, які оселилися в селі близько 1780 року. В 1903 році їх налічувалось близько 230 осіб. Будову швабської каплиці в Розлучі розпочали з ініціативи пароха з Турки отця Ігнатія Кулаковського, а фонди походили із збірок вірних і від товариства "Boni Pastoris" ("Добрий Пастир")», – пише сайт «Дерев’яні храми України».
Інтер’єр костелу пофарбований у синій і жовтий кольори. Стеля оздоблена дерев’яними гострими вістрями – гостроколами. На думку дослідників, кольори можуть пояснюватись народними повір’ями. Синя стеля символізує небо, а зірки на ній – ангелів та душі людей. А червоні із позолотою гостроколи – як візуалізація блискавки, що «показується людям самим Богом для того, щоб вони завжди пам’ятали, що на небі є Бог».
Бароковий вівтар перенесли з іншого храму. Архітекторка Ольга Мер’є зазначає, що це типовий твір львівської або перемиської шкіл другої половини ХVІІІ ст. Однак у ньому втрачена скульптура та різьблений декор, крім вівтарного образу Серце Ісуса.
«Первісно навколо храму був цвинтар, огороджений плотом, а біля головного входу була різьблена Матір Божа – кам’яна, на стовпі. Костел має одну шпилясту вежу. Над головним входом – кругле вікно. Другий ярус оздоблений карнизом, над яким чотири щити з декором у вигляді чотирилисника. Вікна гострі готичні. Костел оздоблений різьбою, однак дерев’яні скульптури втрачені», – описує архітектуру костелу Ольга Мер’є.
Село Розлуч було популярним місцем відпочинку. У міжвоєнний період там було кільканадцять пансіонатів, а у 1933 році спорудили 50-метровий природний трамплін. У селі є джерела мінеральної води, які користуються популярністю серед туристів досі.
Як пишуть на сторінці віртуального музею німців Галичини, перші 11 німецьких родин переселилися у Розлуч у 1805 році з Вюртемберга і Пфальца, вони були католиками. Кожна родина отримала землю, яку не можна було ділити на частини і продавати. Німецьким поселенцям надавали державну допомогу для будівництва житла та закупівлі устаткування на виробництво. Колоністи мали свою приватну школу, яку збудували у 1886 році, Німецький дім з бібліотекою, де збиралися громадою і відпочивали. 1901 року звели власну церкву, а в 1902 її освятили. Станом на 1934 рік у Розлучі проживало 123 німці.
У 1939-40 роках німців з Розлуча, Борині та Вовчого переселили до німецького Рейху. Спершу вони переїхали в Паб’яніце біля Лодзя, а потім – в округ Ватерланд.
Їхній костел радянська влада використовувала як склад добрив, потім – збіжжя. У часи незалежності його поступово реставрують, але храм недіючий.
Більше пам’яток знайдете у рубриці «Краєзнавство»