Кілька століть тому Поділля було військовим форпостом, який оберігав Річ Посполиту від набігів ординців. Тому більшість архітектури була оборонною, навіть сакральна. У селі Зіньків на Хмельниччині зберігся костел XV ст. Ще 50 років тому він був у стані руїни, без даху і з повністю знищеним інтер’єром. Нині ця давня будівля знову є храмом та архітектурною пам’яткою. Історію оборонного костелу розповіли на сторінці Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець».
У 1453-1454 рр. Зіньків належав старості Яну Лащу. Місто добре справлялося з господарськими та оборонними потребами. Там був замок, під замковою горою спорудили костел.
«Час будівництва костелу точно невідомий. Ймовірно, в 1450-х роках біля замку для вірян, які прибули зі зруйнованого міста Рів (Бар), та місцевого католицького населення збудували костел Св. Трійці. У візитації костелу 1830 року вказано, що Андрій Одровонж збудував костел у 1450 році», – розповів молодший науковий співробітник заповідника Руслан Нагнибіда.
Згодом костел зміцнили двома контрфорсами та збудували два великі аркбутани (опорна конструкція у вигляді висячої напіварки). Після відходу турків із Зінькова, в кінці XVII ст., кошти на оздоблення інтер’єру костелу дав Адам Миколай Сенявський.
Підлогу храму вимостили теребовлянським червоним пісковиком. Дерев’яний різьблений головний вівтар був оздоблений чотирма колонами, пофарбованими в темно-сапфіровий колір, які увінчувалися статуями, на засуві був образ розп’ятого Ісуса Христа. Інтер’єр поєднував готичні нервюри склепінь та розкішні барокові розписи.
Позолочені бічні вівтарі мали образи Непорочної Діви Марії, св. Анни, св. Йозефа Обручника, св. Антонія Падуанського. У кам’яних менсах бічних вівтарів були мощі св. Модеста та Вінсента. Орган на хорах костелу мав десять регістрів.
Біля вхідної брами була дзвіниця на чотирьох стовпах. Поруч з костелом були будинки пробоща, органіста та шпиталь для бідних. Навчання дітей відбувалось у будинку пробоща. Костельний двір оточував кам’яний мур, поруч висадили фруктовий сад, а на господарському дворі розводили велику рогату худобу та птицю.
Іконографічні матеріали другої половини ХІХ ст. свідчать, що костел був покритий ґонтом, але на фото 1930-х рр. дах вже покритий металевим листом. У ніші третього ярусу башти костелу була скульптура Діви Марії в образі Immaсulata, башта мало барокові форми та увінчувалася хрестом.
Костел закрила радянська влада у 1938 році, церковне начиння знищила, а орган розтрощила. У часи Другої світової війни костел зазнав ушкоджень. На фото 1970 року покриття було лише на дзвіниці та вівтарній частині костелу. Водночас у 1979 році костел визнали пам’яткою республіканського значення, проте він продовжував руйнуватись.
У 1989 році костел у стані руїни повернули релігійній громаді. Його частково відновили та прибудували з південного боку до пресвітерію будинок настоятеля. У 1990-х рр. костел капітально відремонтували і збудували нову дзвіницю.
Сучасний вигляд костелу (фото заповідника і з Google Photo)