Ще один лист в порожнечу... Глас вопіющого.
Зупиняти процес самознищення ви не хочете ніяк...
Щоранку читаю записки з пекла. Як в палаті площею 14 м2 6 дітей і 6 мам. Як метушаться в приймальному відділенні – шукають лікаря, щоб допомогти вмираючому молодому хлопцю, який розбився на мотоциклі. Як шукають знеболюючі – мама кричить, рак кишечника.
За те, щоб прив'язати ремінь до ліжка (щоб міг допомогти самому собі сісти після інсульту), – 100 грн. Це у платній палаті, яка відрізняється від безкоштовної виключно тим, що там всього 4 ліжка, а не 10.
«Ми не знаємо, скажена собака або не скажена», але вакцини у нас все одно нема. Дістанете – будемо колоти.
Половина папірців з лабораторії дають привід засумніватися в правдивості результатів.
Фармакологія – царство фуфломіцинів і фальсифікатів. Рідкісні адекватно діючі ліки – як промінчик світла в глибокому колодязі.
Ви все думаєте, що це жарти, залякування, піар?
Я вас попереджав про те, що поруч кір і він прийде. Він прийшов.
Я стверджую, що нема питання – прийде дифтерія чи не прийде. Це всього лиш питання часу. Прийде обов'язково, і тоді ви, у чорних чергах до дитячих трун, можливо, почуєте нарешті, що протидифтерійної сироватки як не було, так і нема.
Ви що, не від світу цього? Ви думаєте, що вас це не торкнеться?
Кожен 3-й з вас помре від раку. І будете кричати, випрошуючи знеболююче. І скиглити, і думати – а чого я мовчав, коли не боліло?!
Ви сподіваєтеся виростити дитину і жодного разу в лікарню не потрапити? Не вийде! І будете в обшарпаній палаті, в компанії з 5 таких же мовчазних/терплячих/сподіваюсьщопронесе, дивитися, як ваше дитя будуть колоти по 4 рази в день ліками, про які в усьому світі забули вже давно. І ліки ці ви там же і будете купувати в особистій аптеці головлікаря.
А коли ваші літні батьки виявляться перед дверима у кращий світ, ви зможете провести їх гідно? Без болю, без мокрій постелі, без пролежнів? Так, я розумію, що шансів дожити до старості небагато – тут вже до пенсії дожити складно, але якщо все-таки доживеться, чи є шанси на легкий відхід без страждань і принижень?
Ви дружно наплювали на себе. На своїх дітей. На своїх батьків.
Вас ведуть на бійню, хоча ні, не ведуть – уже привели. Вас з кожним днем все менше. Найсильніші/мудрі втікають. Хто не може втекти – відповзає. Розумні/обережні тримаються осторонь і задкують до виходу.
Бандити, що залишились, кричать-підганяють: раз вам не подобається – валіть звідси!
Деякі люди, які ще тріпаються, готують законопроекти щодо реформи медицини.
Я не реформатор і не організатор охорони здоров'я. Я не стверджую, що ці проекти хороші/погані. Я хочу, щоб державні люди їх розглянули і або прийняли, або сказали: це не годиться, треба переробляти! І негайно зайнялися переробленням, оскільки спливає час, а разом з ним спливають людські життя.
Але вони взагалі не хочуть про це говорити!!!
ВЗАГАЛІ НЕ ХОЧУТЬ РОЗГЛЯДАТИ РЕФОРМУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я!
Вони вперто придумують все нові і нові заборони і продовжують підбурювати людей. Вони глибоко переконані в тому, що саме ці заборони є невідкладними, а реформи охорони здоров'я можуть почекати.
Так, я мрію про те, що будуть квоти на відсоток фуфломіцинів в аптеках, квоти на кількість внутрішньом'язових ін'єкцій, квоти на концентрацію садистів, які з посмішкою на устах кажуть: «ну потерпи». Але наші спеціалісти з квот навіть не хочуть про це говорити.
Вони підкидають вам все нові і нові теми для обговорення, і ви тут же забуваєте про все, перемиваючи кісточки артистам та податковим начальникам.
Забуваєте про найголовніше!!! Про дітей, старих, хворих, інвалідів.
Майдан почався з нетерпимості до насильства. Не можна бити людей, які висловлюють свою думку! Саме це «не можна» вивело людей на вулиці. А тепер стало можна?
Вся наша система охорони здоров'я – це насильство над людською гідністю.
Якщо суспільство спокійно ковтає ігнорування депутатами найгострішою проблеми кожної родини, значить, суспільство заслужило таких депутатів. Ви заслужили! Але діти ваші чим завинили? За які гріхи їм такі батьки/виборці дісталися?
Я ще раз звертаюся до депутатів: схаменіться, поки не пізно!
Навіть у найбільш терплячого терпіння є межа. Навіть у найбільш витончених знущань є межа.
Я бачив, що деякі політичні сили не дали за розгляд медреформи жодного голосу.
Я пояснюю вам і вашим виборцям, у чому ваша помилка.
Вносяться законопроекти, з якими ви категорично не згодні. У вас є інший погляд на реформу охорони здоров'я. Ви аналізуєте помилки, пропонуєте альтернативи або поліпшення і тільки так – в публічній суперечці – народжуєте істину. Але не говорити про це взагалі – це політична імпотенція. Якщо вам нема чого сказати, так що ви там, в Раді, робите?
Відпустіть Народ Мій!
Мій народ справді проживе без соціальних мереж і без всього іншого, що ви ще надумаєте заборонити.
Але мій народ не зможе вижити без медицини.
***
Текст публікується з дозволу автора. Переклад ZAXID.NET