Фландрія – один з трьох регіонів Бельгії, який має цікавий погляд на архітектуру. Уряд Фландрії показує, як можна малим коштом досягати великих ефектів, швидко трансформувати середовище та сприймати архітектуру як ширший соціальний феномен. Державний архітектор Фландрії Ерік Вієрс на Lviv Urban Forum запропонував п'ять порад для урбанізації майбутнього. ZAXID.NET занотував найцікавіше.
***
Перша. Погляньте на зміну клімату, як на можливість. Багато хто вважає, що це небезпека. Проте нам треба трансформувати всі громадські простори, міста, вулиці, насаджувати рослини.
Друга. Прийміть естетику циклічності й повторного використання, коли у вас є стара пам'ятка. Наприклад, мур в Антверпені – це частина колишнього замку, який відновили та добудували. Архітектори надихалися колишніми середньовічними замками й винайшли нову модерну форму. Дуже важливо, коли ми починаємо з наявної будівлі й можемо створити нову ідентичність, а заодно й нову архітектурну форму. Також коли використовуємо вживані матеріали, то мусимо поставити собі запитання, що таке естетика. Це дає нам можливість створювати нову ідентичність та естетику, з якими ми ще не знайомі.
Третя. Ставтесь до місцевих мешканців, як до експертів та фахівців. Ми живемо у світі, де, коли щось змінюємо у громадському просторі чи приміщенні, всі люди хочуть сказати своє слово. Зараз не можна, як 200 років тому, звести громадську будівлю й не дослухатися до мешканців, які живуть поруч. Проте не вважаю, що вони мають допомагати у плані кооперації та розробки будівлі, оскільки проектування будівлі – це професійна справа. Цю професію треба оберігати. Вважаю, що знання людей потрібно використати на самому початку процесу, шляхом завдань і роздачі запитань. Якщо ви хочете отримати хороший дизайн, добрий проект, то потрібно гарно сформулювати запитання. Якщо у вас є доречні запитання, то буде доречний прицільний дизайн.
Четверта. Зосереджуйтесь на колективному просторі. У цілій Європі, а особливо у Фландрії нам бракує колективного простору. Це те місце, де ти зустрічаєшся з добре знайомими тобі людьми, з родичами чи сусідами. Це такий простір, який є у невеликих селах, але не існує у великих містах. Думаю, що перед усіма архітекторами та дизайнерами стоїть дуже важливе завдання – зосередитися на понятті зустрічей. Кожна будівля може бути можливістю для людей зустріти одне одного. Це може бути можливість зробити суспільство кращим.
Наприклад, є європейська забудова XIX століття та сучасні багатоповерхівки. Найчастіше йдеться про ту саму кількість помешкань. Лише у першому випадку ви маєте колективний простір. Тобто, коли виходите зі своїх парадних дверей, є змога зустрітися з іншими людьми. Мені здається, що завдання архітектора полягає в тому, що потрібно зосереджуватися на спільноті, на суспільстві.
Насправді не потрібно будувати висотки, щоб була велика щільність. Якщо зводите таку високу вежу, то немає зв'язків між людьми. Якось я кілька років жив в одному багатоквартирному будинку і деяких людей ніколи не бачив. Проте, якщо у вас спільна тераса на даху, ви починаєте зустрічатися з сусідами. А якщо зустрічаєтесь з іншими людьми, то можете їм допомогти. Зрештою, це покращить наше суспільство.
П'ята. Ми впроваджували у Фландрії такий підхід понад 20 років. У нас існують урядові архітектори, є команда із 15 людей і відкриті архітектурні конкурси. Щопівроку збираємо всі проекти у Фландрії і скеровуємо їх усім архітекторам. За цих 20 років вже збудували 300 нових громадських будівель, просторів. Так усі починають розуміти, що, коли ви зводите громадську будівлю, то зможете змінити щось у суспільстві, змінити ідентичність того, як люди мешкають разом. Наприклад, люди маленького містечка стають гордими мешкати там, налагоджують зв'язки.