Я економіст і ліберал, панове. Вірю у «невидиму руку» ринку. У долар вірю, в євро. У швейцарський франк теж ревно вірю. А ще я вірю в те, що адміністративні заборони - це набагато гірше, ніж економічні стимули.
Це означає, що я проти будь-яких заборон чи обмежень на використання російської мови в України. Не можна кривдити наших вперто російськомовних співгромадян ні в чому. Хочуть телебачення російською? Будь ласка. Хочуть розмовляти російською в сервісі і торгівлі? Без проблем! Навчання, освіта? Жодних заборон!
Вважаю, що ні в законах, ні в звивистих глибинах бюрократичного «підзаконня» не повинно бути жодного пункту, який би утискав російську мову. Треба завжди з пошаною пам'ятати, що російська - це шляхетна мова Пушкіна і Достоєвського, а це коштує чимало! Думаю, наша пасторально-писанкова українська коштує, принаймні, вдвічі менше.
Тому ми, українці, через очевидну меншовартість нашої мови маємо поводитись ввічливо і толерантно. І з цілковитою повагою до наших вперто російськомовних співгромадян маємо навести лад у сфері тарифів, ставок та усіляких там цін. Зокрема, мусимо незмінно дотримуватися правила, що кожна платна послуга українською повинна бути дешевшою, ніж російською. Мусимо слідкувати, щоб магазини з україномовним персоналом платили менші податки. Щоб ліцензія україномовному телеканалу коштувала вдвічі менше, ніж право мовлення гоноровою російською. Щоб кавун на базарі коштував 5 грн, а «арбуз» - не менше 10 грн. Тобто, щоби всюди, де громадянин чи бізнес вступає на ґрунт товарно-грошових відносин, російська мова та її вжиток заслужено коштували дорожче.
А заборон та обмежень не треба, це - гріх. За нього на тому світі щодня змушують читати «Звєзду» та «Ізвєстія», тому давайте, шановні українці, не ризикувати.