Вчора львівське поспільство потрясла новина про арешт ректора, у якого виявили валюти на 2 млн. гривень у перерахунку та 5 кілограмів золотих виробів.
Дружина постраждалого борця за розкуркулення батьків студентів, нашого новітнього опришка навиворіт, заявила, що 20 років збирали кошти на операцію герою (дивлячись на якого, можна припустити, що хіба що на пластичну з омолодження) .
І вже традиційний аргумент - чоловіка підставили. І треба розуміти, що та, хто давала 2 тис. доларів хабара, тягнула його як бика на шнурку і змушувала прийняти "дар". Не брав би хабарів, не було б як підставити.
Але сьогодні не тільки про це. День після затримання, колектив Академії знову обрав таємним голосуванням на посаду ректора (ректорує з 1996 р.), затриманого за підозрою в хабарництві. Абсурд, – закричали народні депутатки! Львів – найбільш корумповане місто, – підхопили штатні критики галицької столиці. І майже ніхто не подумав про те, чому в наскрізь корумпованій системі вищої школи не могло бути іншого рішення.
Закрита система українських вишів перетворює їхні колективи, за висловом доброго знайомого, на «організоване злочинне угруповання» :) Зрозуміло, що не всіх, але та маленька купка чесних людей ні на що не впливає. Вони мусять мовчати і переживати, щоб спритні колеги під час таємного голосування з обрання на посаду не накидали їм чорних кульок. Нахапає чорних міток – вилетить з університету з вовчим білетом.
І тут відомий львівський історик та гід – Ігор Лильо – висловився, що 2 млн. гривень тепер можна знайти у кожної п'ятої родини у Львові.
У зв'язку з цим, хотів би просити Ігоря Лиля навчити мене жити. Майже все своє академічне життя я мав наукові гранти і стипендії в Австрії і Німеччині. Їздив по Парижах, Брюсселях і Амстердамах. Колись це були дуже добрі заробітки для українського науковця.
Але відпрацювавши, наприклад, рік в Німеччині, я повертався до Львова і бачив, що колеги купляли нові квартири, машини і т.д. Бачив, как «дєнь ото дня растьот процент жиров в маслє». І я чувся поруч з ними церковною мишею. І звідки то все бралося? Вони ж грантів не мали, на Захід не їздили і так просперували на одну зарплату?
І оця заява, що у кожної п'ятої сім'ї у Львові вдома «заникано» сто тисяч доларів мене остаточно упослідила :) Ігоре, поясни це неймовірне диво, може і я ще встигну?