«Кожне фото з прифронтових чи окупованих територій – на вагу золота»

Восени 2025 року дослідники ГО «Гуляйпільські старожитності» знайшли у будинку культури села Терсянка на Запоріжжі архів фотоплівок місцевого фотографа-аматора Олександра Панова. У 1950–60-х він знімав весілля, похорони, портрети робітників МТС, побут селян і краєвиди навколишніх сіл.

Завдяки спогадам колишніх мешканців дослідникам вдалося частково ідентифікувати людей на світлинах та реконструювати біографію фотографа. Частину архіву показують на виставці «Мирне Поле. Сільська фотографія» у публічно-історичному просторі «Після тиші» у Львові.

ZAXID.NET побував на виставці про фотографічний спадок Терсянки – села, яке нині фактично зруйноване російськими обстрілами й межує з лінією фронту.

Плівки зі зруйнованого села

Терсянка стала прифронтовою фактично на початку повномасштабної війни, а в останній рік регулярно потерпає від російських атак. Село заснували 14 німців-лютеран у 1859 році як колонію Фріденфельд. На початку XX століття село стало релігійним центром для кількатисячної лютеранської громади регіону. Тоді ж зʼявилася паралельна назва – Терсянка. У 1941 році німецьку громаду депортували до Казахстану, а згодом напівспустошене село заселили переселенці з сусідніх населених пунктів, інших регіонів України та Польщі.

Днями російський обстріл зруйнував колишню лютеранську кірху Петра і Павла – будівлю 1911 року, де в радянські часи облаштували спершу зерносховище, а наприкінці 80-х – будинок культури. Саме там восени 2025 року дослідник «Гуляйпільських старожитностей» Сергій Звілінський знайшов фотоплівки 1950–1960-х років авторства місцевого фотографа-аматора Олександра Панова.

«У селі його знали як місцевого дядька, який їздив на велосипеді і все фотографував. Ми почали питати про нього в соцмережах, і кілька людей відгукнулися», – розповідає дослідник.

Спершу про автора плівок майже нічого не було відомо. Сергій Звілінський знайшов лише занедбані могили фотографа та його дружини на місцевому кладовищі. Пізніше дослідники львівської ГО «Після тиші» реконструювали його біографію.

Олександр Панов народився у 1914 році на Кубані, жив у Криму, звідки у 1936 році його призвали на службу до Червоної армії. Під час Другої світової війни у 1941 році він потрапив до німецького полону, де пробув до завершення війни. Після перевірки радянськими спецслужбами його поновили на службі, а у 1946 році демобілізували.

Після цього Олександр Панов переїхав до села Воскресенка на Запоріжжі, де жив аж до смерті у 2001 році. Відомо, що в нього була дружина і син, але нащадків знайти не вдалось.

У кожному домі була фотографія авторства Панова

Коли саме Олександр Панов захопився фотографією – невідомо. Місцеві знали його як аматора і часто бачили на велосипеді з фотоапаратом «Зеніт» через плече.

У Запоріжжі дослідник випадково познайомився з Єлизаветою Киссельман, чиї бабуся і дідусь колись жили у Заливному. Вони добре пам’ятали Панова – фотограф колись знімав їхнє весілля.

Завдяки їх спогадам дослідникам вдалося впізнати частину людей на плівках: працівників машино-тракторної станції, місцевих учителів, родичів і сусідів.

«Багатьох люди впізнавали в обличчя, але не могли пригадати імен, бо минуло понад пів століття. Коли ми починаємо зіставляти інформацію, кожна фотографія обростає окремою людською історією», – каже Сергій Звілінський.

У знайденому архіві – понад 300 кадрів. На виставці показали лише частину, зокрема серію з працівниками МТС. Більшість робітників позують у спецодязі, але серед них є чоловік у звичайній сорочці. Історики припускають, що це міг бути бухгалтер або хтось із адміністрації.

Окрему частину архіву становлять весільні фотографії. У ті роки вони були обов’язковою частиною свята, тому селяни охоче позували фотографу. Іноді він приїжджав без запрошення і фотографував безкоштовно.

«Можливо, йому платили за цю роботу або розраховувалися продуктами — це була звична практика. На плівках є і серія з похорону дитини. Там зафіксований увесь процес. У родинних архівах села такі фотографії були абсолютно нормальними», – розповідає історик.

Олександр Панов знімав не лише людей, а й сільські вулиці, техніку, краєвиди та інтер’єри будинків. Для істориків такі кадри особливо цінні: вони дозволяють побачити побут і деталі повсякденного життя.

«Ось ці квіти в емальованих каструлях – це суто сільська тема була. І це не постановне фото, а він зафіксував усе, як воно виглядало насправді», – каже дослідник.

Крім фотографій, виставка «Мирне Поле. Сільська фотографія» супроводжується фрагментами спогадів, записаними в Терсянці у 2009 році Запорізьким науковим товариством імені Якова Новицького. На виставці ці відео можна послухати в навушниках.

«Кожне фото з прифронтових чи окупованих територій – на вагу золота»

У лютому 2026 року Кабінет міністрів видав постанову про обовʼязкову евакуацію музейних фондів у межах 50 км від лінії фронту. Водночас збереження приватних колекцій і сімейних архівів держава майже не регулює, тому історія з плівками Панова доволі виняткова.

Сергій Звілінський наголошує: архіви важливо не лише вивозити, а й оцифровувати.

«Просто вивести якісь речі кудись і десь скласти їх в іншому регіоні без можливості з ними працювати і оцифрувати – це лише половина справи. Без опису майна, опрацювання каталогізації чи фотографування це все не має сенсу», – наголошує історик.

Ситуацію ускладнює й те, що часто люди до останнього не покидають свої домівки, а при термінові й евакуації часто не до сімейних архівів.

«У момент евакуації під обстрілами, про такі речі забувають, тому так втрачаються цілі архіви, без яких дуже складно реконструювати історію тих чи інших населених пунктів. Цією виставкою ми хочемо актуалізувати процес збору інформації, бо регіон зникає. Виїжджають люди і фактично втрачається інформація про цей населений пункт. І у майбутньому ми матимемо дуже обмежену джерельну базу для дослідження візуальної мікроісторії», – додає Сергій Звілінський.

Він закликає мешканців прифронтових територій за можливості завчасно евакуювати сімейні архіви або ж передати їх на безкоштовне оцифрування історикам.

«Кожне фото з прифронтових чи окупованих територій – на вагу золота. Ви можете не знати, хто на цих фото, але ми намагаємось ідентифікувати людей», – наголошує дослідник.

Відвідати виставку «Мирне Поле. Сільська фотографія» можна до 5 липня у публічно-історичному просторі «Після тиші» на вул. Гребінки, 6 у Львові. Виставка працює безкоштовно щодня з 12:00 до 18:00, крім понеділка та вівторка. Восени виставку планують експонувати в Центрі сучасного мистецтва в Запоріжжі.