Замок ніби охороняє химерний геральдичний грифон, який розташований над одним із вікон палацу. Обійти замок не є важко – він невеликий за розміром, добре збережений зовні, не ідеально, але дуже добре.
Свірзький замок - наступний (після замку Острозьких у Старому селі) пункт, який обрала для подорожі і споглядання. Унікальна пам'ятка архітектури XV-XVI століть, Свірзький замок недаремно не раз ставав об'єктом кінозйомок: навколо настільки живописна природа, що так і хочеться цю «перлину» зазнимкувати, намалювати, відпочити тут. Скоріше за все, колись це був заміський будиночок для когось «блакитної крові».
Село Свірж у 20 км від Львова (Перемишлянський район, Львівська область). Ще під'їжджаючи до цього населеного пункту, добре видно Свірзький замок в оправі дугоподібного озера. Сучасного палацового типу архітектури Свірзький замок набув у середині XVII ст. Замок має чудове оборонне розташування, оточений болотами, ставками, в підніжжі мурів - ровами і звідним мостом. Зараз це все «оборонне» не виглядає так «страхітливо».
Від зупинки в селі до замку веде звичайна дорога. Ніяких дороговказів. Приблизно за півкілометра до самого замку - цегляний паркан, що відділяє територію, яка ще належить замку. Йдучи парком, насолоджуєшся красою замку.
Тепер він не ховається за деревами. Проходжу через міст до замкової брами. Зачинено. Сьогодні я та мої друзі не єдині відвідувачі Свірзького замку - навколо школярі 5-7 класів з учителями, які проводять з дітьми екскурсію. Хоча чогось історичного я не почула, однак видно, що школярам тут подобається, адже «тут знімали д'Артаньяна і трьох мушкетерів», а ось тут - «д'Артаньян оплакував Констанцію, співаючи їй пісню»... Залишаємо це товариство, і йдемо навколо замку.
«Свірзький замок належить Спілці архітекторів України. Ще за Союзу тут мав бути цілий комплекс і для відпочинку і для конференцій, - зазначив голова правління Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України Микола Габрель, з яким я спілкувалась після приїзду зі Свіржа. - Під час реставрації 1975-1983 рр. у замку були поновлені білокам‘яні портали проїзду центральної вежі, перекладені кам‘яні сходи, бордюри, замінене перекриття, відновлені інтер‘єри жилих приміщень, господарських будівель. Можна сказати, що реставрація замку була виконана на 90%. Та з розвалом Союзу в Спілки архітекторів не було коштів, аби довести до кінця реставраційні роботи, окрім того, було чимало бюрократичних моментів, тому замок і не був доведений до пуття».
Замок ніби охороняє химерний геральдичний грифон, який розташований над одним із вікон палацу. Обійти замок не є важко - він невеликий за розміром, добре збережений зовні, не ідеально, але дуже добре. Там, де можливо, заглядаємо у заґратовані вікна: всередині ремонт, плитка, колись, очевидно, була кухня. Для порівняння зовні замок виглядає історично краще, аніж всередині. З однієї сторони до замку вже хтось «прибудувався».
Ще до поїздки хтось із друзів порадив уважно дивитися під ноги: в теплу пору року можна побачити «унікальних» слимаків. Ми такого знайшли - завдовжки трохи більше ніж 10 см. Виноградні слимаки тут уже місцеві. Подейкують, що останній власник замку полюбляв французьку кухню з усіма її принадами. Чималих за розмірами слимаків у Свіржі вирощували спеціально на обіди та вечері - щоб потішити вишуканий смак хазяїна.
Замок виглядає охайно й ошатно. Шкода, що потрапити всередину вдається не кожному: територія охороняється. Хоча шанс потрапити досередини все ж є: якщо в охоронця гарний настрій, він вас пропустить у внутрішній дворик, навіть трохи історії розкаже.
«Я вже закриваю браму, де ви гуляли, треба з усіма пройти. Тут не проводяться екскурсії, але інколи відкриваю браму, щоб ще не вибили. Дивитися в замку практично ні нащо, є дві-три кімнати відреставровані», - розповідає нам охоронець, в той час коли інший охоронець намагається школярів усіх зібрати і вивести за межі брами.
Ми швиденько запитуємо, чому при вході біля брами написано, що замок 1482 року, а всередині над аркою брами інший рік зазначається - 1530. «В'їздна брама була збудована ще 1482 року, але вона була дерев'яна, при пожежі згоріла. Коли твердиня належала роду Свірзьких, вони відбудували браму, але з каменю, у 1530-му, однак залишили згадку і про першу браму», - розповів охоронець. Він запевнив нас, що не може сьогодні довше нам розповісти про замок, оскільки зараз приїде знімальна група, яка тут фільмуватиме.
Ми ще трохи тиняємося замком, підходимо до другої брами, там є щілини, куди ми заглядаємо в надії побачити щось цікавеньке. Так і є - інше внутрішнє подвір'я, де в центрі стоїть реставрована криниця.
Територія замку має ще кілька приємностей - руїни, очевидно, сторожової вежі, яка ховається в зарослях кущів. Біля замкового парку зберігся костел, заснований ще в XV ст. Сучасна мурована будівля костелу в стилі ренесансу, яка поставлена на місці дерев'яного, походить із 1541 року.
P.S.
Нагадаю, 21 листопада 2007 року Кабінет Міністрів України своєю постановою №1338 вніс пам'ятку архітектури - Свірзький замок XV-XVI століть - до переліку об'єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію. Проте спротив громадськості щодо концесії Свірзького замку змусив обласну владу піти на поступки. Відтак, на базі Свірзького замку пропонують створити міжнародний культурно-відпочинковий Центр творчих спілок.
Голова правління Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України Микола Габрель: «На початку незалежності України нам, Національній Спілці архітекторів України, дали у користування на 50 років цей будинок. Його балансоутримувач - Львівська обласна рада. Спілка немає коштів, щоб довести будинок до пуття. Ми планували на базі Свірзького замку зробити Будинок творчості всіх творчих спілок України. Звернулися до Бориса Возницького, щоб у замку було відділення Львівської галереї мистецтв. Він був не проти. Однак обласна рада має інший погляд на цей замок. Вони планують віддати його в концесію, читайте безоплатну оренду. У той же час, коли ми захочемо там щоб робити, якісь зустрічі, то ми будемо платити за оренду, те саме стосується і відділення Львівської галереї мистецтв... Натомість Спілка архітекторів вважає, що ми можемо за невеликої допомоги області та держави самі перетворити замок у діючу перлину».