Письменникові, якщо він намагається жити з цього фаху, доводиться писати не тільки книжки. Часто йому замовляють дрібні есейчики, газетні колонки, а поміж того назбирується ще кілька оповідань чи новел, написаних «в шухляду» – не через цензуру, як то було раніше, а просто через те, що не було адекватної нагоди їх видати.
Але після того, як сумарна маса таких «дрібничок» підходить до певної критичної поділки, з'являється спокуса їх зібрати під однією обкладинкою і видати збірник - такий собі «звіт за творчий період». Самоповтор? Аж ніяк. Всього лиш полегшення праці майбутнім дослідникам та теперішнім шанувальникам - щоб не довелося вишукувати тексти по рідкісних підшивках місцевих газет. Так з'явилася Прохаськова «FM Галичина», Іздрикова «Флешка», та «Ідеальна У» Єшкілєва.
Книжка складається з двох частин. Перша представляє нам 8 раніше неопублікованих новел, друга - 17 есе, писаних для різних періодичних видань.
Новели витримані в традиційному єшкілєвському стилі: з одного боку, пристрасть до виписування власних світів (обмежений простір новели заставляє робити це кількома майже непомітними, але дуже вагомими фразами), та любов до історичних містифікацій - з іншого. Тепер це все ще й присмачене самоіронією, якої автору раніше часто бракувало (що надавало його текстам нездорового пафосу й салонності). Раніше Єшкілєв дурив публіку з поважною міною, тепер - з лукавою усмішкою, яка, втім, не заважає читачеві таки обманутися, якщо дуже хочеться. Спеціально для таких у традиційному для Єшкілєва псевдоісторичному ключі витримано новели «Масонський проект «Україна» і «Ідеальна У». Інші новели можна порівнювати хіба з Кортасаром - напівмагічні світи, детально змальовані кількома словами, на тлі яких розгортаються майже ймовірні історії. Ці світи - ефемерні: один несподіваний рух, і всі реальні закони виявляються нівельованими, а місцевий час, простір і свідомість вигинаються за велінням автора в химерні пластичні форми - і це все тільки заради естетичного ефекту.
Друга частина, укладена з есе - підтвердження, що розумна людина може переконливо говорити про все (бажано про те, в чому слухачі нічого не тямлять ). Тут вам і «Містичні хроніки бандитизму», і про глобалізацію («Безліч і Центр»), і про революції, і про філософські проблеми («Влада і вічність», «Лекції окупаційної доби»), і про абсент («Зелена смерть з опаловим полиском»), і про небезпеку журналістики для народу. Єшкілєв має власну думку про все. Наскільки вона обґрунтована - інше питання, тим паче, що точністю аргументації великий містифікатор не надто переймається - якщо йому бракує фактажу, то він його собі домислює, та й гаразд, аби звучало добре. Тому це радше стимул до роздумів, ніж... Втім, навряд чи хтось купуватиме книжку Єшкілєва для отримання істинних відповідей на всі питання. Ці есе залишають враження не прослуханої проповіді Мудреця, що Знає Істину, а нічної розмови на кухні з розумною людиною: було сказано багато цікавого, але комусь би годилося це все систематизувати й додумати до кінця. Що ж, читачеві доведеться робити це самому.
Книжка не належить до тих, які приречені на одне прочитання. Цікаві думки у ній так щільно переплітаються з красивою вигадкою, що, повернувшись до неї за якийсь час, читач може з радісним подивом виявити непомічені раніше нюанси, несподівані кореляти з власним досвідом або корисні способи мислення. Газетний формат есе продиктував їх обсяг, але - слід віддати належне - газетнішим стиль не став. Його легкість дозволяє перечитати усю книжку відразу, а інтелектуальність - почитувати по одній новелці чи есе за ранковою кавою з цигаркою - просто для хорошого настрою і розминки мізків.
Володимир Єшкілєв. Ідеальна У. - Івано-Франківськ: видавець Третяк І. Я., 2007 - 164 с.
Фото з сайту kiev.afisha.ua