Порушена Службою безпеки справа про геноцид 1932-33 років в Україні може не мати правових наслідків, оскільки не відповідає повною мірою чинному міжнародному праву. Таку думку УНІАН висловив співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров, коментуючи порушення СБУ відповідної справи.
За його словами, правова проблема полягає в існуванні “принципу заборони зворотної сили закону”. Тобто, не можна людину покарати за злочин, який на момент його вчинення не був злочином за чинним на той час законодавством.
Правозахисник зауважив, що геноцид був визначений злочином і передбачено покарання за його вчинення Конвенцією ООН лише в 1948 році, а трагічні події відбулися в Україні в 1932-33 роках.
“Застосування Конвенції до злочинів 30-х років є фактичним порушенням принципу заборони зворотної дії закону, що жорстко заборонено чинною Конституцією України і вітчизняним Кримінальним кодексом. Тому якщо стати на формальну точку зору, цей процес є вразливим”, - сказав Є.Захаров. Він пояснив, що визнати винним та притягнути до відповідальності когось із тих, хто був причетний до цього злочину, з правової точки зору буде практично неможливо.
Разом з тим правозахисник переконаний, що порушувати таку справу варто, тому що потрібно обов’язково визначитися з проблемою Голодомору та кваліфікації цього злочину. Він підкреслив, що пережита трагедія досі суттєво впливає на загальну свідомість українців і свідомість тих людей, які тим чи іншим чином були пов’язані з ним.
"Будь-який психолог скаже, як впливає перенесений голод на людей - до третього покоління це удар по свідомості”, - зазначив Є.Захаров. Тому він вважає абсолютно правильним дати визначення цьому злочину і назвати винних, аби мінімізувати втрати, які має український народ у своїй свідомості. Експерт додав, що подібні процеси стосовно з’ясування історичної справедливості не поодинокі і відбувалися в багатьох країнах світу (наприклад, Естонія, Латвія, Угорщина тощо).
Є.Захаров також зазначив, що в Україні є закон про те, що голодомор 1932-33 років кваліфікуються як геноцид українського народу, однак цього недостатньо для його визнання світовим співтовариством. “Якщо буде розслідування, потім судовий процес, де суддя буде розбиратися з доказами і буде винесено рішення по цьому питанню на рівні вироку, це надасть значно більшої ваги трактуванню голодомору геноцидом, ніж просто наявність українського закону”, - вважає він.
Разом з тим правозахисник погоджується, що подібне розслідування має проводити не СБУ, а Інститут національної пам’яті, як це відбувається в Польщі, де подібний інститут розслідує злочини комуністичного режиму. Він пояснив ініціативу СБУ тим, що саме СБУ належать всі архіви щодо голодоморів та політичних репресій періоду СРСР, однак вважає, що правильніше їх було б передати Інституту національної пам’яті.
Нагадаємо, Служба безпеки України 22 травня порушила кримінальну справу за фактом вчинення геноциду в Україні у 1932-1933 роках, внаслідок чого загинули мільйони громадян, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України.
Підставою для порушення стали звернення голови Українського інституту національної пам’яті Ігоря Юхновського, народних депутатів Григорія Омельченка, Олександра Чорноволенка, голови Асоціації дослідників голодоморів в Україні Левка Лук’яненка, голови товариства "Меморіал" ім. В.Стуса Романа Круцика, а також заяви інших громадян України з вимогами провести розслідування обставин вбивства голодом мільйонів людей в Україні у 1932-1933 роках.