Пам’ятаєте, навесні військові аналітики прогнозували, що злам у цій війні відбудеться, найімовірніше, у серпні. Чи так воно й сталося? Як для мене – однозначно. І тут йдеться не стільки про успіхи контрнаступальної операції Збройних Сил України, скільки про розвиток подій у Криму, тобто про ту славетну «бавовну», яка виникає на півострові чимраз частіше.
Пригадаймо, 9 серпня на великій авіабазі в Новофедорівці під Саками сталося відразу кілька дуже потужних вибухів. А саме звідти впродовж попередніх місяців вилітали російські бойові літаки, щоб обстрілювати і позиції українських вояків на Херсонщині, Одещині та Запоріжжі, і українські мирні міста. Тобто авіабаза в Новофедорівці вже давно наражалася на удар у відповідь, і вона його нарешті отримала, причому дуже смачного. Як з'ясувалося, внаслідок вибухів були знищені близько десяти бойових літаків (скільки пошкоджено, то годі й порахувати) і чотири склади з боєприпасами для них.
«У цілому втрати на цьому аеродромі досить серйозно відчули на собі ВПС РФ. Це дійсно найбільша втрата одноразова такої кількості винищувачів і фронтових бомбардувальників. Зазначу, що втрати вже позначаються на потенціалі російської авіації в регіоні. Оскільки ми побачимо, що значно зменшилася кількість бойових вильотів в Херсонську і Запорізьку області саме винищувачів таких як Су-30СМ для завдання ударів по засобах авіаційного базування ракетним озброєнням, а також зменшилася і присутність розвідувальної авіації РФ в повітряному просторі південного плацдарму», – розповів військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
Можна припустити, що водночас там загинуло багато пілотів та висококваліфікованого обслуговуючого персоналу авіабази (експерти припускають, що постраждалих мало б бути понад сто осіб). Адже вибухи були настільки потужними, що ними вщент було знищено автомобілі, залишені на паркінгу за 600-800 м від складів з боєприпасами. А в розташованих за кілька кілометрів від аеродрому житлових будинках вибуховою хвилею повибивало вікна й двері.
Не меншим виявився й психологічний ефект, справлений інцидентом на місцевих мешканців, а ще більше – на російських відпочивальників. Фраза «мамулєчка, нада свалівать атсюда» стала своєрідним мемом, який чітко відображає це явище. Цьогорічний туристичний сезон у Криму й так ледве животів, а новофедорівські події змусили гостей півострова терміново збирати свої манатки й тікати геть, допоки ще стоїть Кримський міст. На дорогах, які ведуть до Керчі, утворилися багатокілометрові затори.
Характерною була й реакція російської влади, яка вперто не бажала визнавати причетність ЗСУ до вибухів на авіабазі. Міністерство оборони Росії досі дотримується версії про недотримання заходів пожежної безпеки. Чи то хтось курив у недозволеному місці, чи незґрабно наливав пальне, чи самовільно здетонував набій, чи ще щось.
А як було насправді? Українське військове командування теж вдає, що не причетне до вибухів. «Звісно, ні. Ми тут до чого? Це, можливо, компенсаторні механізми неефективного управління всередині збройних сил Російської Федерації», – заявив радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк.
І правильно, хай собі гадають. Ото експерти й гадають. Версії найрізноманітніші. Одні переконують, що було використано американські ракети ATACMS, які здатні долетіти до Новофедорівки від українських позицій на материку (приблизно 220 км). Але американці запевняють, що ще не надали Україні таких ракет, тож Українська армія скористалася зброєю власного виробництва, наприклад, модернізованими ракетами «Нептун» або «Грім». Тим часом газета The Washington Post відстоює версію, що російську авіабазу атакував підрозділ українських Сил спеціальних операцій. Видання навіть посилається на слова анонімного українського чиновника.
Подальший розвиток подій засвідчив, що новофедорівська авіабаза була лише початком. Уже через тиждень, 16 серпня, потужні вибухи пролунали зразу на кількох кримських об’єктах. Спершу вибухнули величезні склади боєприпасів у селищі Азовське в Джанкойському районі окупованого Криму. Відомо, що напередодні окупанти стягнули туди велику кількість техніки, боєприпасів та засобів ППО. Вибухи були настільки потужними, що через них було пошкоджено залізничне полотно, яким потяги з Керчі прямують у бік Кримського перешийку. Приблизно в той же час спалахнула пожежа на трансформаторній станції в Джанкої. Згодом з'явилася інформація про вибухи на авіаційній військовій базі у Гвардійському біля Сімферополя.
До речі, коментуючи вибухи під Джанкоєм, російська влада таки мусила визнати, вогневий вплив української армії. Ну бо у версію про куріння вже не повірив би й найвідданіший адепт російського телевізора.
Чому нас, українців, мала б так тішити кримська «бавовна»? Бо, по-перше, як то кажуть, це красиво. А, як стверджував Анатоль Франс, «естетика – це етика майбутнього».
По-друге, цілковито зруйновано міф Кремля про Крим як невразимий бастіон російської армії. І байдуже, став він доступним для ракет чи для українських диверсантів. А найімовірніше і для тих, і для тих. «Каміння з неба» стало реальністю і нівроку налякало і російських туристів, і місцевих колаборантів, попри їхню браваду. І ті, і ті – в паніці. Хтось тікає геть з півострова, хтось ховається щоглибше в нору. Кримом ширяться застереження про «опасних украінскіх дивєрсантов, обучєних натовскімі інструктарамі». Вороже налаштовані до України мешканці Криму – у повній фрустрації, а дружньо налаштовані – сповнені ентузіазму.
Я б ще порадив Валерію Залужному чи й навіть Володимирові Зеленському офіційно заявити, що такого-то числа о такій-то годині ЗСУ вдарять по Кримському мосту. Попередити кримських мешканців і туристів, щоб остерігалися. Ой, що б тоді почалося…
По-третє, кримські бази, склади й комунікації є основою логістики для підтримки російських окупаційних військ на півдні України. Підрив логістичного ланцюжка відчутно вдарить по боєздатності відповідних частин. А отже полегшить деокупацію Херсонської та Запорізької областей.
По-четверте, вибухи в Криму здискредитували кремлівські погрози про «неминучу відплату» за Крим. Ще зовсім недавно колишній президент Росії, а нині заступник голови Ради Безпеки РФ Дмітрій Медвєдєв з грізним виглядом застерігав українців від нападу на Крим. «Якщо щось подібне станеться, для них усіх там настане миттєво судний день. Дуже швидкий. І тяжкий. Сховатися буде дуже складно», – лякав Медвєдєв, натякаючи на застосування Росією ядерної зброї. Тобто Кремль його вустами фактично оголосив Крим тією «червоною смугою», за якою починається той самий «ядерний армагедон».
Але, о диво, уже вражено стільки об’єктів на півострові, українські диверсанти там безкарно гуляють як Хрещатиком, а жодної ядерної відповіді не видно. Так російська влада сама загнала себе в пропагандистську пастку. Щоби вийти з неї, вже й російський міністр оборони Сєргєй Шойгу заявив, що Росія, мовляв, не потребує застосування ядерної зброї в Україні, «головне її призначення – це стримування ядерного нападу».
То якось би й Заходу вже час зрозуміти, що ядерний шантаж Кремля – не більше, ніж блеф. Що вже варто за нього забути й перестати квотувати надання Україні військової допомоги, «бо Путін розпочне третю світову».