На 71-му Каннському кінофестивалі показали майже половину конкурсної програми. Не надто сильна цього року вони, тим не менше, тішить і добрими роботами. Цікаво, що якщо раніше неприсутність режисера фільму на його прем’єрі була рідкісним винятком із правил, то цього року це вже трапилось тричі. З різних причин.
Якщо іранець Джафар Панахі та росіянин Кіріл Сєрєбрєнніков у своїх країнах перебувають під домашнім арештом, то Жан-Люк Годар давав прес-конференцію дистанційно з власної волі. Цікаво, що наразі як раз три відчутні на фестивалі режисери посідають чільні сходинки у рейтингу фестивальної преси.
Жан-Люк Годар
Французький режисер, один із «батьків» нової хвилі рівно 50 років тому був серед тих, хто у 1968 році зірвав Каннський кінофестиваль. Він та його однодумці повисли на завісі і не дали показати конкурсний фільм Карлоса Саури (до речі, сам Саура їх підтримав). Тоді Годара затримала поліція, але своєї мети він досягнув: фестиваль скасували.
У 2004 році, коли фестиваль знову опинився перед загрозою скасування через страйк працівників театрів, Годар запросив на свою пресконференцію представників профспілки й разом з ними звинуватив і фестиваль, і кіно в цілому у буржуазності.
Потім, попри те, що усі його фільми брали участь у конкурсі, він на Круазет не з’являвся. Коли показували його «Соціалізм» (2010) легендарний режисер надіслав написану від руки записку, адресовану директору фестивалю Тьєррі Фремо. «Через проблеми грецького типу я не зможу бути вашим боржником у Каннах. З фестивалем я піду до самої смерті, але ні кроку більше. З дружнім привітом, Жан-Люк Годар», - йдеться в посланні.
За своє тривале життя Годар не змінив своїх політичних поглядів: він залишається невиправним ліваком. В пізній період творчості ікона, ба навіть сама матриця кінематографу займається дослідженням кіномови, аналізує та вивчає нові цифрові можливості, створюючи не так фільми, які відеоесе.
Жан-Люк Годар давав прес-конференцію по Face Time
Його нова робота називається «Книга образів». Фільм являє собою колаж із кадрів попередніх картин Годара, а також сцен із різних знаменитих стрічок. Це рефлексія на тему війни, смерті, революції. Закадровий текст читає сам режисер. У фільмі багато сюжетів пов’язаних з Росією, яка для Годара насамперед «колиска революції». З тою Росією, яка репресувала українського режисера Олега Сенцова (згадки про нього розпочинають усі сеанси «Тижня критики» та «Двотижневика режисерів»), з тою, де під домашнім арештом перебуває Кіріл Сєрєбрєнніков.
Кіріл Сєрєбрєнніков
Фільм Сєрєбрєннікова «Літо» (на головному фото) розповідає про молодого Віктора Цоя, його дружбу в Майком Науменком («Зоопарк»), з’являється там і Борис Гребенщиков (музикант, до слова, негативно висловився про фільм).
З хорошого: покоління 50+ зможе побачити у картині сцени з власної юності. Чомусь на рок-концерти найлегше було залізти саме через чоловічий туалет, а комсомольські дружинники не дозволяли вставати з місць. Згадає воно і що таке літування текстів, і вміння читати між рядків тощо. Покоління 20+ оцінить винахідливі та дотепні музично-анімаційні вставки.
Проте усі покоління, мабуть, дратуватимуться через погану гру акторів та досить пласку історію, яка говорить про сто разів уже проговорені речі. Можливо, недоліки картина великою мірою можна пояснити тим, що режисер монтував фільм уже перебуваючи під домашні арештом.
Знімальна група піднімалась червоними сходами з табличкою з іменем режисера
Арт-директор Каннського фестивалю Тьєррі Фремо сказав: «На офіційний запит французького МЗС відпустити Кирила Сєрєбрєннікова в Канни Володимир Путін відповів - я б хотів, але не можу вплинути на правосуддя, суди в Росії незалежні». Зал зустрів цю заяву президента РФ дружнім сміхом.
Для режисера залишили вільне крісло на прес-конференції та прем’єрі, а його знімальна група піднімалась червоними сходами з табличкою з його іменем. Так само як і для іранця Джафара Панахі.
Джафар Панахі
У 2010 році Панахі був звинувачений у поширенні антиурядової пропаганди та у підриві національної безпеки. Режисера засудили до тюремного ув'язнення і заборонили знімати кіно до 2030 року. Під тиском світової спільноти тюремне ув’язнення замінили домашнім арештом. Вже отримавши заборону займатися професією Панахі зняв фільм «Таксі» ніби-то на відеореєстратор в машині.
У його новій роботі, фільмі «Три обличчя», так само змішано документальне та ігрове кіно. Здається, саме він є реальним претендентом на каннське золото. Це дивовижно простий та водночас магічний фільм. У ньому все очевидно і все незбагненно. Це досконале кіно, магія та таємниця якого – у його простоті.
Для режисера залишили вільне крісло на прес-конференції
Повсякденне життя та його звиклий смуток без авторського менторства, без наміру вразити. Скромність, простий лінійний сюжет і водночас глибина. Проста фіксація без жодних технічних новацій. Історія про невтішне становище жінок в сучасному іранському суспільстві розказана так, що сама розповідь ніби позбавляє мракобісся сили.
Добре, коли акт підтримки опального режисера є водночас і подією для кіно як мистецтва, а не політичної декларації.
А ще одним із лідерів у боротьбі за нагороду є Павєл Павліковський зі стильною драмою про кохання та холодну війну. Але то вже зовсім інша історія.
Фото: Festival de Cannes