У своєму дослідженні «Сприяння розвитку культури в Україні: дослідження зв’язків культурно-мистецької сфери та туристичної привабливості територій» за підтримки Українського культурного фонду, ми постійно наштовхуємось на дискусію щодо «комерціалізації культури», її використання бізнесом, у тому числі туристичним, без належної підтримки. Сьогоднішні реалії такі, що економіка не в змозі повністю забезпечити потреби культури і потрібно знаходити компроміс. Один із варіантів – культурний туризм.
Активний зв’язок між культурою та туризмом був давно відзначений дослідниками, але тільки в останні десятиліття, коли туристична галузь почала стрімко розвиватися та приносити значну економічну вигоду, почався процес цілеспрямованого дослідження та осмислення їхньої залежності. Про важливість зв'язку між культурою та туризмом можна зробити висновок з інформації поданої у звіті Всесвітньої туристичної організації (одна з установ ООН) - близько 40% туристів визначає ціль своєї подорожі на основі культурної пропозиції.
На жаль, в уявленнях багатьох українців (і не тільки чиновників) домінує обмежений погляд на культуру як накопиченe суспільне багатство, нематеріальну спадщину і творчі досягнення, які мають цінність самі по собі. При цьому вважається, що необхідно захистити високу культуру від жорсткої реальності ринку, який сприймається як загроза та перепона для розвитку «справжньої» культури. Звідси виводиться давня вітчизняна традиція чітко розділяти економічні та культурні питання, і відповідно, сформувався підхід, при якому економіка має «годувати» культуру. Проте, як показує практика, при доброму управлінні економізація (комерціалізація) культури не тільки не шкодить, але й може значно допомогти у збереженні матеріальної та нематеріальної спадщини, сприяти промоції та заохочувати розвиток мистецтв, ремесел та іншої творчої діяльності. А нова креативна економіка та культурно-креативні індустрії, що повстали під впливом процесів глобалізації, оцінюють культуру як стратегічно цінний ресурс, що за своєю економічною вигідністю залишає позаду традиційні сировинні ресурси.
Глобалізація також обумовила і бурхливий розвиток туризму, який перетворився на потужну галузь господарства, та сформувала новий тип туриста, орієнтованого на пізнання самобутніх культур і традицій місцевого населення, засвоєння духовних надбань людства, пошук історичної ідентичності. На нові запити з’являються і нові пропозиції, зокрема культурний туризм, основу якого становить культура, її духовні й матеріальні цінності. Культурний туризм сприяє процесам пізнання культури і культурної спадщини країн і регіонів, змінює протистояння культур на їх діалог, сприяє збереженню культурної спадщини, створює нові можливості для спілкування представників різних культур. У свою чергу, зацікавлення туристів культурною спадщиною регіону викликає почуття гордості у місцевого населення, спонукаючи їх оберігати свої національні традиції.
Ні в якому разі неможна ідеалізувати наплив туристів як панацею для підтримки культури і забувати про негативні наслідки культурного туризму. Адже так чи інакше в довгостроковій перспективі культурні центри, розвиваючи туризм, починають зіштовхуватися з низкою проблем. Окремі з них, такі як ріст цін на житло та послуги сфери обслуговування, зростання рівня злочинності, переповненість вулиць людьми та засміченість – загальні наслідки зростання туристичних потоків. Однак, є й проблеми, специфічно пов’язані з культурним туризмом, наприклад: перетворення культурних пам’яток на «музеї», де стає неможливо проводити попередні культурні практики (прикладом можуть служити популярні серед туристів церкви), фізичне нищення пам’яток, втрата ідентичності місця та громади, що розчиняється від напливу туристів. Як показує історія, неконтрольований розвиток культурного туризму може перетворити цілі міста на «Диснейленди» (приклад Венеції), значно ускладнюючи життя місцевим мешканцям та в кінцевому результаті консервуючи місцеву культуру, достосовуючи її до стереотипних очікувань туриста. І хоча негативний вплив неминучий, проте, продуманий, поступовий розвиток культурного туризму базований на принципах сталого розвитку, дає можливість не тільки мінімізувати втрати, але й зібрати багаті плоди.
Культурний туризм (як і будь який вид туризму) знаходиться на перетині культури і бізнесу, а тому розвивається у цілком прагматичній економічній площині. Туристична привабливість території, окрім сприятливого клімату та екології, зручного географічного розташування, транспортної доступності та сервісів, має включати певну концентрацію культурних ресурсів, в першу чергу – культурно-історичної спадщини. Це стимулює розробку відповідних програм збереження нематеріальної культури, реставрації архітектурних пам’яток, відкриття нових музеїв і модернізації існуючих. Варто зазначити, що успіх бізнесових проєктів культурного туризму залежить не стільки від рівня збереженості пам’яток старовини, як радше від активної позиції місцевої влади та громади, розумного використання культурно-історичної спадщини, підтримки розвитку як традиційних, так і нових форм культурно-мистецької сфери. При цьому активно інвестуючи кошти в дороги, екологію, безпеку території. Так народилось ще одне поняття – дестинація, як простір максимальної концентрації визначних туристичних пам’яток, засобів розміщення, харчування, розваг, інших послуг. На практиці це проявляється, зокрема у лобіюванні муніципалітетами великих культурних програм і проєктів, скерованих на створення «атмосфери місця», підвищуючи тим самим його цінність. Не випадково конкурс «Культурна столиця Європи» є однією з найпрестижніших культурних подій. Культурна столиця обирається Європейським Союзом терміном на один рік, протягом якого місто має шанс яскраво продемонструвати своє культурне розмаїття: театри, музику, танці, музеї, виставки, фестивалі, бібліотеки тощо, тим самим приваблюючи нові потоки туристів зі всієї Європи. От і місто Львів, вже отримавши статус культурної столиці України у 2009 році та маючи досвід офіційного партнера Вроцлава – культурної столиці Європи 2016, ставить перед собою амбітну мету здобути титул культурної столиці Європи 2024.
Львівська область теж має свої плани щодо розбудови вигідних взаємин культури і туризму. Розроблений і крок за кроком впроваджується масштабний проєкт «Мале Карпатське коло», який має на меті створення унікального туристичного маршруту, що об'єднає населені пункти трьох карпатських областей: Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської та запропонує туристам зручну логістику, якісні дороги та унікальні туристичні продукти – мінеральну лікувальну воду Нафтуся, Урицькі скелі та середньовічні реконструкції, відвідини пам’яток ЮНЕСКО, смачну карпатську кухню.
Післямова
Пандемія COVID-19 безжально вносить корективи у перспективні плани розвитку всіх сфер суспільного життя. В економічному плані найбільш постраждали культурна та туристична галузі, ресторанно-готельний бізнес та транспорт, а особливо – малий і середній бізнес, який є основою цих галузей. Майже повністю зупинилася діяльність креативних індустрій та закладів культури. Перший крок з боку держави щодо подолання наслідків COVID-19 зроблений – 16 червня 2020 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про підтримку культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу через карантин пов’язаний із поширенням COVID-19». Логічно, що наступний крок за регіонами – запровадження прозорих інструментів надання бюджетної допомоги, розробки нових програм розвитку культури і туризму на 2021-2023 роки, встановлення чесних правил гри влади і малого та середнього бізнесу.