Бажання випити пляшечку холодного пепсі занесло в АТБ. Минаючи відділ сухариків, чіпсів і сушених кальмарів випадково зіткнулась із дитячим візочком і його власниками. Типова така домашня берегиня і її "настоящий мужчина з пивним пузцем" купили два балона "оболоні" і привантажили ними немовля зверху... По дорозі до каси вони жваво обговорювали, где пить: на завалинке у супермаркета или уже под своим подъездом.
Такий собі культурний зріз, алкогольна культура страшно гордої, нескореної нації)
Я повертаюся у спогадах до зустрічей у Костянтинівці із замполітом сильно покоцаної та нещасної бригади, у якої є час до кінця вересня, щоб склеїтися і відновити сили. Він показує дванадцять злісних алконавтів у ямі, розповідає про альтернативні методи відлучення на фронті від оковитої, каже, що такий контингент горе для армії. Оскільки користі від нього мало, а відправити додому таких "солдатів зеленого змія" достроково без статусів, пільг і убд не дозволяє закон.
- Это срез нашого общества. Сельские головы с радостью отправляют нам пьяниц и лежебок, чтобы те, кто как-то работает остались, а у нас от такого горя лукового одни проблемы.
Да, таки горє луковоє. Що виросте з того пупса у колясці, якщо любимі батьки з раннього віку обкладають його пляшками? Такий самий пивний герой з коляскою під АТБ.