Дорогою до магазину працівник управління мені розповів, що після перевірок не може їсти половини продуктів, бо знає, «що воно таке». Його рекомендація звучала так: «Краще мати на ринку якусь пані з села, яка вам возитиме всі молокопродукти, м'ясо, городину. Воно дорожче, але ліки також тепер не дешеві».
Є така особливість у кожної людини - щодня їсти. Хоч не хоч, а відмовитися від цього неможливо. Однак ціни та якість продуктів харчування, які ми купуємо на українських ринках чи в супермаркетах, інколи змушують поставити собі абсурдне запитання: може, вартує все ж не їсти?
Або принаймні цікавитися елементарним: як ці продукти виготовлені та в яких умовах зберігаються й реалізуються.
ZAXID.NET нещодавно розповідав у своїх статтях про те, що пересічні львів'яни насправді їдять та п'ють. Тепер ми вирішили з'ясувати, як це все продають. Для цього ми вирішили у супроводі представника управління у справах захисту прав споживачів відвідати три типи об'єктів торгівлі - продуктовий магазин, продовольчий ринок та супермаркет.
Звернувшись у Львівське відділення управління у справах захисту прав споживачів з проханням взяти участь у перевірці закладів торгівлі продуктами харчування, у відповідь від заступника начальника управління Василя Ріпки почула таке:
«Ви що, забули про закон, що Ляпіна нам підсунула наприкінці минулого року. Це ми раніше вам говорили - приходьте, вибирайте об'єкти, підемо подивимося, а тепер, коли ми приходимо на перевірки, то як якісь дурні почуваємося. Про перевірку, згідно з новим Законом України «Про основи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у письмовому вигляді повідомляється за 10 діб, і то на одне підприємство можемо прийти лише раз у рік.
Ну от скажіть мені, який ненормальний, знаючи, що до нього прийде перевірка, не підготується? І от, уявіть, як ми приходимо і говоримо, що це перевірка, про яку повідомляли. Сміх, який тут захист споживачів? Потім цей підприємець назад весь «непотрібний» товар виставляє, бо знає: цього року до нього вже не прийдуть. Показники вилучення неякісних товарів скоротилися вдвічі. Хоча і за таких умов часто прострочений товар виявляємо. Буває таке, що підприємці працівникам управління кажуть, що лист не дійшов, або взагалі на дверях вішають табличку «ремонт».
Відтепер «раптову» перевірку можна провести лише за скаргою споживача. Але задайте собі запитання - чи підете ви витрачати свій час через один зіпсутий йогурт чи рибу? Підуть одиниці, здебільшого ті, кому або не має чого робити, або хто «полюбляє» кудись ходити і скаржитися. Але якщо такий випадок буде, то перевірити ви зможете лише той товар, на який поскаржилися. Тобто, якщо ви купили зіпсутий йогурт певної марки, значить виключно його і зможуть перевірити. Хоча раніше дозволялося перевірити весь магазин.
«І журналістів ми тепер з собою у рейд не можемо взяти, - продовжив В.Ріпка. - Бо в тому ж повідомленні «що до вас йдуть, готуйтеся» ми маємо вказати, хто конкретно прийде на об'єкт, і жодних сторонніх осіб».
У цій ситуації ми вирішили, що оглядатимемо ринки як приватні особи - закон цього не забороняє.
***
Отже, разом із начальником відділу контролю продовольчих товарів управління Андрієм Жукевичем, ми вирушили подивитися, наскільки шануються права споживачів на одному з львівських ринків. Підійшли до першого так званого магазинчика - будки з пластику. Тут дві пані продавали сир, молоко, сметану. Все від власного виробника - корови. Документи, що цей товар перевірили, у продавців були (щоправда, походив він з Олеська, що біля Ожидова). Але наш оптимізм щодо порядності решти продавців та їх власників закінчився у наступній будці.
Тут торгували копченою рибою. Ящик, де вона лежала, був розташований на такій відстані від підлоги, що в нього потрапляла пилюка. Документів, звідки та риба «приплила», продавець не мала - власник забув віддати. Як і всі інші власники, що реалізовували на ринку: масло по 14,50 грн за кіло (хоча маслом це можна назвати лише при великому бажанні і вірі, що за таку ціну цей продукт виготовлений власне з молока), кілька разів переморожену і знову виставлену на прилавок рибу, м'ясо, кури...і так далі.
Доволі часто можна було побачити картину, коли такі товари як м'ясо та риба в холодильнику на огляд покупців виставлялися разом. То нічого, що м'ясопродукти після цього матимуть пікантний аромат, зрештою у Львові пікантним ароматом нікого не здивуєш. За словами реалізаторів, це лише прилавок, з якого товар у жодному разі не продають. «Це виставка у мене», - ствердила одна з продавців. Вона билася в груди, що всі ці 20 пакетів з йогуртами, сметаною, кефіром, що лежали на її столику, віддасть виробникові, а прострочений паштет - це лише «виставковий експонат». Я попросила дати не «експонат», а те, що люди їстимуть. Нехотячи вона витягнула паштет, дата вказувала, що це також раритет. На що добродушна жіночка з великими очима вигукнула: «Ой, я не бачила, треба забрати з прилавку».
Що дивує, так це акторські здібності всіх продавців: в супермаркетах вони поводяться наче англійські дворецькі - дякуйте, що в хату пустили; в магазинах витирають ковбасу від білого нальоту і пояснюють це тим, що гаряче і це в ковбаси з того такий наліт (ну, спекотно тій ковбасі в холодильнику стало!); а на ринках - це актори особливого складу. «Прострочено! Ти дивись?!» Тобто, «Вибачте!» «Не винна я, він сам (протермінований товар) прийшов!» А в обважуванні людей - це просто маги! Як не пильнуйте, а обрахують і обважать. Хіба з калькулятором ходити і на контрольній вазі перевіряти, яка має стояти не лише на ринках, а й у супермаркетах (щоправда, не у всіх стоїть), але уявіть, скільки нервів і часу у вас займе такий продуктовий шопінг.
***
На цьому ринку документи на власну продукцію мали лише продавці сирів і городини. У «папірцях» останніх значилося, що вміст нітратів задовільний. Були також документи і на сосиски, сардельки, вагові пельмені та вареники. А от так звані «домашні» ковбаси реалізовувалися без «посвідчення», де би вказувалося назву, звідки товар походить. Продавці казали: «Хочете - купуйте, а ні, то куплять ті, кому документи не потрібні».
Коли ми йшли рядами із м'ясопродуктами, А.Жукевич мене застеріг, що продукти, які продаються у вакуумній упаковці, бажано купувати виключно цілими. Бо виробником передбачено, що вони зберігатимуться саме у таких умовах. Якщо упаковку розрізано, то кінцевий термін продукту вже не діє - товар може початися псуватися в часі від декількох діб до декількох годин. Взагалі при покупці будь-якого продукту треба звертати увагу на умови зберігання, особливо влітку. В цей період практично всі застереження щодо зберігання на базарах порушуються. Наприклад, копчена риба у вакуумній упаковці «з водичкою» - явна ознака того, що товар неправильно коптили або зберігали. Походивши ще трохи ринком, ми також знайшли фарш «невідомого походження», що переважно виготовляють зі шкірок, костей і різноманітних добавок. До речі, його вже кілька років заборонено реалізовувати у нашій області розпорядженням голови Львівської ОДА.
Додам, що всі продавці, в яких ми просили показати документи на продукцію, у прямому розумінні «вилуплювали» на нас очі з поглядом, який промовляв - якісь диваки, всі купують, а цим документи треба. Продавці переглядалися зі своїми сусідами, було видно, що це питання їм ставлять дуже рідко. Ринком пішов шепіт, що «здається, то якась перевірка ходить».
У мене виникло питання - чи наші покупці хоч зрідка цікавляться тим, що їдять? Здивованість продавців, відсутність документів, велика кількість протермінованого товару на полицях свідчили, що - ні, не цікавляться. Якщо є стільки товару, кінцевий термін вжитку якого закінчився, - значить його хтось купує.
***
Ми вийшли з ринку. Дорогою до магазину працівник управління мені розповів, що після перевірок не може їсти половини продуктів, оскільки знає, «що воно таке». Його рекомендація звучала так: «Краще мати на ринку якусь пані з села, яка вам возитиме всі молокопродукти, м'ясо, городину. Воно дорожче, але ліки також тепер не дешеві».
Та ж ситуація повторилася в невеликому продуктовому магазині на одній нецентральній вуличці. Власник «забув» документи на рибу, ковбасу, овочі та фрукти. У якості масла там пропонували покупцям спред. Андрій Жукевич пригадав історію, свідком якої став. В одному з супермаркетів літня пані поцікавилася, що таке спред, на що продавець відповіла, що то тепер так масло називають.
Хоча у порівнянні з іншими об'єктами торгівлі, в супермаркеті все виглядає цивілізованіше. Але певний ажіотаж ми здійняли й там, коли запитали, де вказано дату виготовлення на «акційних» цукерках? Нам відповіли, що вона проставлена на загальній коробці, яка є в кондитерському відділі. На коробку ми не пішли дивитися. За кілька хвилин, вже зовсім в іншому відділі, до нас підійшов менеджер і повідомив, що відповість на всі запитання і не лише щодо цукерків. Запитання таки виникли, коли ми підійшли до фаршів. На них не було вказано кінцевого терміну придатності - згідно з нормативами, у незамороженому вигляді це не більше 12 годин з моменту виготовлення. Менеджер сказав, що покупець сам повинен знати. Крім того, у них пристойний заклад торгівлі й фарш за 12 годин спишуть і ковбасок з нього точно не робитимуть. Біля відділу, де продають салати, той самий менеджер запевнив, що їх у жодному разі не виготовляють із нереалізованих вчасно ковбас та овочів. Слава Богу, його хтось покликав і ми могли спокійно переконатися, що документів на ці салати немає. Продавець сказала, що може покликати менеджера і він дасть пояснення, але ми вирішили, що вже достатньо з ним наспілкувалися.
У відділі морепродуктів мені здалося, що на рибі забагато льоду. Працівник управління зазначив, що він повинен бути, бо це необхідно для зберігання продукту, але не в такій кількості, як є у нас - коли половина того, за що ви заплатили, перетворюється на воду. Рибу, для надання їй ваги, кілька разів замочують у воду і заморожують. А копчену рибу при необхідності освіжають олією. Крім того, в супермаркетах часто зловживають тим, що товар у вакуумній упаковці з цінником виробника, де вказано реальну вагу, переважують і ставлять свою вагу і ціну, вже разом з упаковкою.
Ще працівники цих об'єктів торгівлі почали вигадувати й такі «прийоми». В управління почали надходити скарги на те, що в супермаркетах ціна на касі й на ціннику є різною. Тому будьте пильні, коли йдете з великим списком продуктів: проставляйте, якщо вистачить нервів, біля них ціну.
***
Картина сумна. Навіть при «дорогій» ціні наш ринок не гарантує якості товару. За кордоном люди знають: дешево - то соя, дорого - можна розраховувати на якість. У нас все однакове. Дорого, дешево - соя. Просто дорога соя краще замаскована.
Як підсумок, можу сказати - виходів у нас два: або вести власну господарку, або бути уважним, щоб принаймні не купувати зіпсованого товару - перевіряти дату його виготовлення, особливо на акційній продукції, та складники в магазині.
Фото зі сайту www.naviny.by