Як часто ми отримуємо підтверджену медичну інформацію від перевірених фахівців та науковців? Чи впевнені ми, що науковець сказав саме так, як про це потім написали журналісти? Із початком пандемії ковіду маніпуляцій та перекрученої інформації навколо медичних тем стало значно більше, а антивакцинатори, користуючись фактично відсутністю голосів науковців у ЗМІ, розгортають свої кампанії на основі фейків.
Де шукати перевірену наукову інформацію та як журналістам донести правильну точку зору науковців до читачів, говорили під час LMF Talk, що відбувся в Ужгороді. ZAXID.NET занотував найголовніше з дискусії.
***
У науковців немає простих відповідей на складні питання
Мікробіологиня і авторка проекту «Мікроб і я» Олена Лівінська вважає, що більшості людей потрібні прості і швидкі відповіді на складні питання. Натомість медики та науковці так спілкуватися, переважно, не вміють.
«Науковці мають відповіді практично на всі питання, але їхні відповіді менш впевнені, ніж у звичайних людей чи інших спеціалістів. Науковці дуже обережно висловлюють якийсь факт, бо через рік це знання може змінитися під впливом нових досліджень. І для науковці нормально – змінювати свою точку зору, якщо вона підкріплена новими фактами», – підтримує колегу генетик, науковий керівник лабораторії «Діаген» Олександр Коляда.
Натомість люди, які протистоять науковцям, каже він, дуже впевнені у своїй точці зору і можуть пояснити її простими словами.
«У нас існує велика системна криза сприйняття будь-якої інформації. Важко будь-що пояснити людині, яка вважає, що думка міжнародної організації, підкріплена досвідом експертів, рівноцінна думці її прабабусі, яка спирається виключно на її життєвий досвід. І на цю кризу мислення накладається бажання бачити прості відповіді, яких науковці дати не можуть і виходить замкнене коло: науковці невдоволені, бо їх не чують, люди не вдоволені, бо вони не отримують чітку відповідь, а лідери думок намагаються балансувати в цій площині, надаючи більш менш коректні відповіді», – вважає кандидатка наук і авторка науково-популярних книг Ольга Маслова.
Вона додає, що необхідно навчитися балансувати між тим, як сказати коректно з точки зору науки, і, водночас, зрозуміло простим читачам.
Де брати офіційну інформацію про ковід?
Крім співпраці з перевіреними експертами і науковими товариствами, науковці радять не забувати про дані офіційних установ, як-от сайти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), МОЗ, CDC, Національної служби здоров’я Британії (NHS), Центру громадського здоров’я тощо.
«Ми маємо не гнатися за сенсаціями, а довіритися офіційним джерелам. За кожною інформацією про ковід стоять людські життя, тому йдеться навіть не про журналістську етику», – вважає Олександр Коляда.
Крім офіційних даних, журналісти на місцях можуть шукати фахових експертів, наперед обговоривши з ними ціль матеріалу та формат. Фахові думки медиків можна вкладати в уста лідерів думок, до чиєї позиції швидше прислухаються звичайні люди.
Як протидіяти інформаційним вкидам
Дуже часто у ЗМІ пишуть про ускладнення чи смерті людей після вакцинації, але майже жодна історія не має продовження – офіційних результатів перевірки від чого саме померла людина. Олександр Коляда каже, що смерть після чогось не тотожна смерті внаслідок чогось.
«У світі люди помирають щосекунди, але це не означає, що вони померли, бо за мить до цього дихали. Всі, хто помер, рано чи пізно у своєму житті їли огірки, але це не означає, що огірки вбивають», – каже експерт.
При розмові з людьми, які переконують вас, що хтось помер після вакцинації, він радить попросити співрозмовника детально розповісти про випадок. Якщо людина не знайде достатньо доказів, можна попросити висновок про смерть, направити його в експертну комісію МОЗ, яка фіксує такі випадки. Але до цього етапу розмова з переконаними антивакцинаторами зазвичай не доходить.
«Якщо хтось помирає після вакцинації, цей випадок фіксує і перевіряє Державний експертний центр МОЗ. Поки що жодного підтвердженого летального випадку внаслідок вакцинації від ковіду в Україні не зареєстровано. У світі такі випадки досі перебувають під статусом «досліджуються»», – додає фахівець.
Журналістам він радить звертатися за коментарями до лікарів, що лікували людину, яка померла після вакцинації, дізнатися про її супутні та хронічні хвороби, а також дочекатися офіційної причини смерті, перш ніж публікувати інформацію.
Лагідна популяризація
Ольга Лівінська переконана, що про вакцинацію з людьми, які проти або вагаються, ведучись на фейки, необхідно говорити здалеку і називає цей метод «лагідною популяризацією».
«Єдиним методом, який, як на мене, працює, є лагідна популяризація. Коли ти починаєш говорити з людиною не про вакцинацію, а про те, як працює наука загалом, як дослідники роблять певні висновки в науці, тобто, заходити з далеких питань, стимулюючи людину самій доходити до правильних висновків. Це трапляється не часто, але на моїй практиці такі люди були», – розповідає Ольга Маслова.
Треба робити фейкотворців знаменитими
Олена Лівінська каже, що тих, хто поширює фейки про ковід, особливо серед медиків, потрібно робити знаменитими у ЗМІ, розповідати, звідки цей фейк узявся та хто відповідальний за його поширення.
Її підтримує й Олександр Коляда, який вважає, що медиків, які публічно пропагують антивакцинацію, потрібно карати – позбавляти ліцензії або звільняти з лікарень.
«Люди не вірять у вакцини, бо вони пам’ятають історії з поганим зберіганням препаратів, історії про підроблення вакцин у Харкові, вони знають, що будь-яку довідку про вакцинацію можна купити у лікаря. Тож якщо вишукувати таких недобросовісних медиків, тоді, як мінімум, це підтримає наукова спільнота і почне перевірку», – додає Олександр Коляда.
***
Зміст продукції є винятковою відповідальністю сайту ZAXID.NET та не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.