Минулого четверга до України повернулись лікарі, що протягом трьох тижнів рятували життя хворих на Covid-19 в Італії. Майже місяць тому двадцятеро наших медиків полетіли у регіон Марке, щоб допомогти тамтешнім фахівцям долати коронавірус. Тепер вони самоізолюються.
У складі делегації були і троє львів'ян – анестезіологи Західноукраїнського спеціалізованого дитячого центру та обласної клінічної лікарні. Одного з них – 24-річного анестезіолога Тараса Оранського – ZAXID.NET розпитав, як працювалось українським лікарям за кордоном у часи пандемії.
«Рятувати життя інфікованих Covid-ом я погодився одразу, добровільно. Поїхати туди одним із перших мені запропонував наш заввідділення Роман Собко (відділення анестезіології та інтенсивної терапії ЗУСДМЦ – ред). Знаю, що охочих спробувати зі Львова було багато. Вже там нас зустріли міністр закордонних справ і представники українського посольства в Італії», – розповідає медик.
Окрім нього, на борту літака, який віз українських лікарів у місце спалаху інфекції, були двоє його колег зі Львова (Роман Собко й Роман Бариляк), а також анестезіологи з Чернівців, Полтави, Києва.
«Клініку, де ми працювали, поділили на червону та зелену зони»
Тарас Оранський і деякі медики-українці працювали в містечку Урбіно – містечка із населенням близько 15 тис. мешканців на сході Італії. Інша група лікувала хворих у сусідньому Пезаро. Перші дні приїжджі вивчали місцевий протокол, знайомились із колективом та клінікою, яку, до речі, не планували відводити для інфікованих Covid-ом.
«На початку епідемії хворих приймали два-три медзаклади Марке, але згодом вони заповнились, тому до лікування пацієнтів "другої хвилі" залучили госпіталь в Урбіно. Тамтешній епідеміолог розповідав, що після цього завідувачі відділень взяли план клініки й умовно поділили його на так звані червону і зелену зони. Перша з них – це реанімація: відділення кардіології перепрофілювали в інтенсивний нагляд, анестезіологію ж, що базувалась на 4 ліжках, у найкоротший термін розгорнули до десяти», – розповідає Тарас.
В іншу – зелену зону – привозили людей з хірургічними, кардіологічними чи неврологічними проблемами, тобто тих, у кого не було дихальної недостатності. А перед самою лікарнею розгорнули тент. Він став частиною, де базувалось приймальне відділення, там тимчасово розташовували хворих без підозри на коронавірус.
«Ми не виходили на зміни замість лікарів, допомагали їм»
Тарас Оранський – дитячий анестезіолог. Але впродовж італійського відрядження він здебільшого пересікався з дорослими пацієнтами, які лежали у відділенні інтенсивної терапії.
«Спочатку було незвично, в основному зі старшими людьми, але медик мого напряму, який працює з дітьми, може лікувати дорослих. Згідно з законом, ми не могли виходити на зміни замість тамтешніх лікарів. Тому допомагали їм: ставили катетери на вени й артерії, моніторили стан хворих, у разі необхідності транспортували їх до інших лікарень… Наші зміни синхронізувалися зі змінами італійських лікарів: денні тривали по 6 годин, нічні – по 12. Індивідуальних засобів захисту не бракувало. Звичайно, українські МОЗ та МВС повністю забезпечили нас ними, проте вони не пройшли сертифікацію відповідно до локальних стандартів. Тому українські медики користувались тими засобами, які мала клініка в Урбіно», – каже львівський анестезіолог.
Тарас розповідає, що у захисті лікар працював упродовж всієї зміни. Після неї роздягався і всі речі одноразового використання утилізував. Багаторазові засоби, зокрема щитки, окуляри та інші обробляли хлоровмісними антисептиками.
«Сам госпіталь, де ми працювали, добре оснащений. Зокрема газовим аналізатором, який дозволяє скорегувати респіраторну підтримку, оцінити важкість дихальної недостатності у пацієнта. Також там є компютерний томограф, завдяки якому медики бачать обсяг ураження легеневої тканини, відтак спрогнозовують перебіг лікування хворого», - ділиться враженнями лікар.
«Близько 30% медперсоналу госпіталю були інфіковані»
Під час перебування в Італії українські лікарі не раз запитували іноземних колег про ефективне лікування коронавірусу. Принаймні на сьогодні. Адже вакцину проти Covid-19 лише тестують.
«Вони не могли дати нам чіткої відповіді, лікували згідно з протоколом. До слова, оновлений український протокол, який опублікували всередині квітня, загалом нагадує той, яким керуються в Італії. Там є, наприклад, протималярійний хлорогін, туди обов'язково включені антикоагулянтні препарати (для розрідження крові). Оскільки в пацієнтів із важким перебігом захворювання часто виявляли вогнища тромбоемболії (згустки)», – зазначає Тарас Оранський.
Щодо тестування медперсоналу, то його в закордонній клініці, як каже медик, робили тільки тим, хто мав симптоми ГРВІ, зокрема кашель, нежить, а також втрачав нюх чи смак, що є специфічним симптомом коронавірусу. Інфікованих виявляли методом ПЛР.
«До нашого приїзду в госпіталь Урбіно там захворіли близько 30% лікарів. Це майже 130 працівників – медсестри, лікарі приймального та анестезіологи. І сталось це через те, що на початку епідемії був дефіцит засобів індивідуального захисту. Пригадую, як старша реанімаційна медсестра знайомила нас зі своїм відділенням, а наступного дня не прийшла на роботу, бо її тест показав позитивний результат Covid-19. Найбільше жертв було серед персоналу старшого віку й сімейних, які першочергово контактували з ковідними пацієнтами. Цю проблему управлінці частково вирішили тим, що перенаправили сюди працівників із інших регіонів. Як бачите, лікарів тут бракувало ще до початку епідемії».
Усі фото Тараса Оранського