- чимало будинків збудовано в межах підняття рівня води, тобто в тих місцях, де заборонено будувати. На це не звертають уваги. А потім маса постраждалих. Та вони порушили закон…
Вирубку лісів називали екологи головною причиною минулорічної літньої повені на Прикарпатті. У результаті проливних дощів потужного паводку у західних регіонах країни тоді загинули десятки людей, виявилися затопленими тисячі житлових будинків.
Доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри екології Національного лісотехнічного університету України, академік Лісівничої академії наук України Леонід Копій вважає, що причина повеней не тільки у вирубці лісів, а загалом у неправильній системі ведення господарства, лісового, водного та сільськогосподарського - про що він розповів у ексклюзивному інтерв'ю ZAXID.NET.
- Минулого року екологи назвали головну причину літньої повені. Це вирубка лісів.
- Ми повинні зрозуміти, що ліс не всесильний. Ліс реагує на поверхневий стік до якоїсь межі. Принцип такий: йдуть опади, вони потрапляють на крони дерев, в лісову підстилку, яка відіграє важливу роль... Для прикладу, підстилка, що сформована за участі листяних порід, може акумулювати 220-270% вологи. Тобто, якщо на 1 га у нас закумульовано півтори тонни підстилки, то вона може утримати 2,5 тонни вологи. Якщо випали в один день опади, що рівняються кільком місяцям, то ніяка підстилка не витримає такої кількості води. Але коли є лісова система, то опади розподіляються: частина відразу випаровується в кроні, тече по стовбурах, всотується, частина залишається у підстилці, потрапляє у ґрунт, накопичує всі пори в ґрунті і після того йде стік у ріку. У чому роль лісу? Він розтягує період потрапляння вологи від дощів у ріку, тобто, якщо сьогодні впав дощ на схилі, за дві години він вже у річці, від чого стрімко піднімається рівень води. Якщо є ліс, то цей період розтягнеться на тиждень або й на два.
- Наші ліси вирубують масовиками або клаптями.
- За радянських часів у лісовому господарстві в основному застосовували систему суцільних рубок головного користування. Вона по суті й залишилася. На цей час використовують суцільні рубки, які обмежуються площею лісосіки (у рівнинних умовах до 5 га, а в гірських - до 3 га). Проте концентрація на невеликій площі лісового масиву або водозбору кількох ділянок, де проведено суцільну вирубку, може мати небезпечні наслідки (зсуви, інтенсивні ерозійні процеси та ін.). З метою зменшити негативний вплив вирубок на ґрунтозахисні та водорегуляторні функції лісів, було ухвалено рішення заборонити проведення суцільних рубок у горах на висоті понад 1100 м. Історія розбудови нашої молодої держави вказує на те, що коштів у бюджеті постійно бракує і єдиним джерелом його безболісного поповнення поряд з іншими окремими галузями є лісове господарство. Виділення бюджетних коштів для функціонування лісових підприємств - мінімальне і становить нині в середньому 17-23 % від потреби, а оподаткування здійснюється повним обсягом і вчасно.
Лісгоспи встановлюють річну лісосіку, він її мусить виконати - це закон. Йому сказано, що з площі 30 тис. га, потрібно вирубати, наприклад, 12 тис. кубів у чітко визначеному лісовпорядкувальними організаціями місці. Він виконує своє завдання - рубає.
Рубки традиційно проводили спрощеним варіантом - суцільною вирубкою. На невеликих площах вони дають негативний наслідок. Але повністю скинути вину повеней, які відбулися в Прикарпатті минулого року, на лісове господарство - було б нечесно, тому що водне господарство не працює, сільськогосподарське - теж. Лісові потоки захаращені всілякими деревними залишками і при значному піднятті рівня води вони утворюють численні затори під мостами, формуючи своєрідні дамби, що і сприяє затопленню значних територій. Щоб вирішити проблему в країні, треба, щоб комплексно працювали водне, лісове та сільське господарства. Впоратися з такими проблемами лісове господарство саме не зможе.
- З водним господарством зрозуміло: вони неналежно чистять русла річок. А сільське господарство, чим може допомогти забігти повеням?
За часів Австро-Угорщини вздовж гірських річок було побудовано систему водосховищ, які утримували частину води, що під час інтенсивних опадів потрапляла в ріку. Таким чином негативні наслідки водної стихії суттєво зменшувались. Сільськогосподарські угіддя часто розташовані на берегах річок. Агротехніка підготовки ґрунту не відповідає встановленим вимогам (оранка і догляд за сільськогосподарськими культурами проводяться вздовж схилу), що сприяє розвитку ерозійних процесів ґрунту та зсувним явищам. За винятком вздовж берегів збереглися захисні зони. Це перше. Друге - чимало будинків збудовано в межах підняття рівня води, тобто в тих місцях, де заборонено будувати. На це не звертають уваги. А потім маса постраждалих. Та вони порушили закон: забудувалися там, де не можна.
- Швидше за все, їм на забудову дали дозвіл.
- Виникає запитання: хто дав дозвіл? Чому знехтували двістіметровою захисною зоною? А с/г угіддя доходять до межі річки, до берега річок. Чому вони туди доходять, хто за це відповідає? Ми маємо результати: щойно впав дощ, то все змивається у річку, відповідно рівень води піднімається зразу ж за добу на півтора-сім і більше метрів. Сільське господарство перестало використовувати систему захисту - лісосмуги, які відділяють поля від полів, зменшуючи небезпеку змиву ґрунту і стоку води.
- Ліси є не тільки в державного лісового господарства....
- Крім державного лісового господарства, є комунальні ліси, у багатьох із них рубають, хто хоче і де хоче. У Закарпатті був період, коли ліси вирубували приватні підприємці: рубали як хотіли, залишали у лісі «кашу» з частин дерев, гілля тощо. Минулого року чимало таких лісопилень закрили. Другий момент, коли ведеться господарство, у нього вкладають кошти, тоді є можливість запровадити інші системи ведення лісового господарства: зараз Національний лісотехнічний університет працює над тим, щоб запровадити систему вибіркових рубок. Що це за система? Саме насадження зберігається, але з нього забирають старі дерева визначеного діаметру, наприклад 60 см, а все решта залишається. Така система сприяє тому, що ліс сам по собі залишається, він природно відновлюється, не порушується середовище. Ми забираємо тільки річний приріст: те, що приросло за 5-6 років. Окрім того, при такій системі ефективність використання ресурсу висока. Велика різниця між тим, що продати тонку деревину, а що - грубшу. Якщо діаметр стовбура до 28-32 см, то ціна його 120-150 євро, а якщо 60 см і більше ціна зростає майже вдвічі.
- У чому ж тоді проблема? Чому ця система не запроваджена?
- Дуже важко зламати систему, яка виробилася. Кожен лісгосп має специфіку машин, яка передбачена для того, аби робити суцільну рубку, а не вибіркову. Щоб закупити техніку, яка дозволить працювати з вибірковими рубками, потрібно спецмашину, яка коштує 300 тис. євро. А ніякої державної допомоги нема. Якби був лізинг, якби допомагали підприємствам, то можна було б купити кілька машин на область, тоді б легше було переходити на цю систему. Наш університет виступив з такою пропозицією. Міністерство охорони навколишнього середовища категорично виступило проти проведення вибіркових рубок.
- Розкажіть про теперішній стан лісів на Львівщині, Прикарпатті, у Карпатах.
- У карпатському регіоні на сьогоднішні існує проблема всихання смереки (ялини) у зв'язку з тим, що понад 200 років тому її штучно «завезли» з Австрії, щоб підвищити продуктивність хвойних насаджень. Зараз вона вичерпала свій генетичний потенціал і втрачає стійкість до хвороб і шкідників в умовах глобального потепління. Раніше на місці сучасних смерекових насаджень росли мішані ліси з ялиці, бука та інших листяних деревних порід. На цей час опрацьовується система лісогосподарських заходів відтворення мішаних лісів. Процес цей доволі тривалий.
Загальний стан лісів задовільний. Проте стан державних лісів в Україні значно кращий від комунальних, військових та лісів інших міністерств і відомств. Свого часу на Рівненщині ми проводили дослідження продуктивності державних та комунальних лісів. Як показали спостереження, середній запас стиглого лісу в державних лісах становить близько 200 м3/га, а в окремих комунальних підприємствах лише - 94 м3/га. Така ж ситуація і на Львівщині.
Варто зазначити, що складною проблемою державних лісів і в цілому лісів України є їх нерівномірна вікова структура. Зокрема, в нас близько 3-5% стиглих деревостанів, в яких проводять рубки головного користування (тобто проводиться своєрідний збір врожаю деревини), до 15% пристигаючих лісів, до 50% середньовікових та 27-30% молодняків. Якщо проаналізувати стан вікової структури деревостанів, то за кілька десятків років в нас різко зросте об'єм лісозаготівель, бо середньовікові деревостани перейдуть у вікову групу стиглих, що теж не дуже добре з економічного боку. Надлишок деревини на ринку викликає зниження її ціни.
На сьогодні в Україні близько 10 мільйонів га еродованих земель (земля на схилах), які поступово потрібно заліснювати або залужувати, що дозволить частково вирівнювати вікову структуру деревостанів України.
- У підсумку розмови, так і напрошується висновок про те, що лісовому господарству вкрай потрібна зміна законодавчої бази.
- Потрібна. А під час змін треба дослухатися до думки і порад фахівців лісівництва. Потрібно плавно узгоджувати всі дійсні проблеми, щоб вийти на цивілізовані методи користування лісом, які поки що не забезпечені в Україні законодавчо.
Довідка ZAXID.NET
Копій Леонід Іванович - доктор сільськогосподарських наук, професор, дійсний член Лісівничої Академії Наук України, завідувач кафедри екології Національного лісотехнічного університету України.