20 квітня 2024 року увійде в історію не тільки України. Палата представників Конгресу Сполучених Штатів Америки врешті проголосувала за законопроєкт про допомогу нашій державі – але як. Демократична меншість нижньої палати віддала свої голоси прогнозовано – практично всі на підтримку України. А от республіканці…
Власне, саме частина Республіканської партії увесь час затягувала цей процес, перетворивши його практично на абсурд. Скажімо, у суботу, коли нібито все було вже узгоджено, представники саме цієї політичної сили намагалися «як не з’їсти, то хоч понадкусювати» законопроєкт своїми поправками.
Так, Вікторія Спартц (до еміграції в США цю уродженку чернігівського містечка Носівка знали як Вікторію Кульгейко) вимагала викинути із законопроєкту 8 млрд невійськової допомоги. А Марджорі Тейлор Ґрін, та сама, яка вірила в конспірологію від QAnon і називала угорського єврея Дьордя Шварца (відомого у світі як Джордж Сорос) нацистом – намагалася зірвати увесь процес повністю. До речі, вам нікого не нагадує риторика цієї конгресменки? От і я почув тут перекличку з Лавровим, який не так давно заявляв, що найбільшими нацистами є люди єврейського походження. Як той казав: «Соупаденіє? Не думаву».
Звісно, ідеї обох цих республіканок не пройшли. Але, як показало фінальне голосування, загалом позитивне для нас, ідею допомоги Україні підтримало менше половини представників цієї партії в Палаті представників.
Тієї самої партії, яка дала світу президента Рональда Рейґана – і його легендарну фразу про «імперію зла». Тієї самої партії, представник якої Джордж Буш-молодший знищив одного з найодіозніших близькосхідних диктаторів, Саддама Хусейна. Тієї самої партії, яка давним-давно, ще 1875 року, отримала назву Grand Old Party («Велика стара партія»).
Багато хто чув цю назву, цю абревіатуру, GOP, але навряд чи багато з вас знають історію її появи. 1874 року в Конгресовому протоколі республіканців назвали this gallant old party, цією галантною старою партією. За рік у газеті Cincinnati Commercial перше слово в назві було замінене на grand. А назвали так Республіканську партію за те, що саме вона, саме її представники на чолі з великим президентом-республіканцем Абрагамом Лінкольном відстояли саме існування Союзу (Union, так називали США на противагу Confederation, Конфедеративним Штатам Америки) у Громадянській війні.
Відстояли, як відомо, не словами, закликами чи санкціями – а зброєю. Відстояли свої цінності, де однією з перших була людська свобода – у вигляді скасування рабства для темношкірої частини американського суспільства. Саме за це Республіканська партія й отримала назву-визнання – «велика».
А зараз… Зараз спікер Палати представників Майк Джонсон може скільки завгодно розповідати про те, що він є «республіканцем часів Рейґана». Але голосування за український законопроєкт, де саме його, джонсонівська, точніше трампівська, частина GOP проголосувала проти – промовисто демонструє ціну цим словам (поки що) пана спікера.
До речі, про велич. Як ви знаєте, трампівську частину Республіканської партії називають майже сектантською абревіатурою – MAGA. Ви, звісно ж, у курсі, що це розшифровується як Make America Great Again. Слоган Дональда Трампа на виборах 2016 року. (Слоган, який Трамп за чотири роки до того зареєстрував як торгову марку. Ну, він же бізнесмен, а не політик, не забувайте.)
Але не всі знають, що на вибори 1980 року кандидат від республіканців Рональд Рейґан ішов зі схожим гаслом – Let's make America great again. І Рейґан якраз зробив Сполучені Штати великими – після періоду так званої розрядки, коли попередники містера Рональда намагалися подружитися з кремлівськими диктаторами, президент-демократ Джиммі Картер навіть цілувався з генсеком Леонідом Брежнєвим, а все завершилося нападом СРСР на Афганістан (правда, чудова ілюстрація того, до чого призводять «перезавантаження» з упирями, пане Обамо?).
А Трамп просто змавпував легендарні слова великого президента. Слова, за якими був відповідний смисл. Слоган же самого 46-го президента – це, як вже було сказано, лише торгова марка. Бренд. Ось у чому різниця між справжніми республіканцями і нинішніми «славних прадідів великих правнуками поганими». Вони, як ті аборигени з дерев’яним літачком, живуть у режимі карго-культу – якщо сказати, що я є послідовником Рейґана, то це може й подіяти на виборах.
Та штука в тому, що велич США – передусім у тому, що ця країна є головним оборонцем світової демократії. Саме через це, через оці слова: «Ми ніколи не зрадимо наші принципи і стандарти. Ми ніколи не відмовимося від нашої свободи. Ми ніколи не залишимо нашу віру в Бога. І ми ніколи не перестанемо прагнути справжнього миру» – Рональд Рейґан і був великим президентом і великим політиком. А його політична сила – справді Великою старою партією.
Нинішні ж республіканці заслуговують на нову назву: little old party – «Маленька стара вечірка». Вечірка божевільних конспірологів і фанатів людини, яка так нічого і не зрозуміла ні про свою державу, ні про посаду президента цієї держави. Партія, в якій такі люди, як Трамп і Тейлор Ґрін, можуть шантажувати ще поки що умовно притомну більшість, – не може мати горде ім’я, зароблене перемогою у важкій війні за демократію і свободу.