Допомогти тваринам у спеку просять в ЛКП «Лев». Собаки, які упродовж дня сидять у вольєрах, як і люди, втомлюються від сонця та гарячого повітря. Працівники ЛКП і волонтери, звісно ж, намагаються їх виводити на прогулянку щодня. Але якщо долучаться інші львів’яни, на підприємстві їм будуть раді усі ‒ і люди, і тварини.
Фунтіка львів’янка Марія спочатку врятувала, а тепер щодня з ним гуляє. Насправді він не мармурова і не єгипетська такса, а просто важко хворий і майже лисий. Бо у психічно хворої господині жив як іграшка ‒ не їв, не гуляв, зате був битий. Тепер Фунтік живе і лікується в ЛКП «Лев». А Марія стала його волонтеркою.
«Ви знаєте, він щасливий тут, слава Богу, і він старенький. Він реагує дуже класно на прогулянку і коли я його беру, він хвостиком виляє. В нього, знаєте, темперамент старої тварини і він не скаче, як цуценя, але він радіє», ‒ розповіла Марія.
Бетон біля вольєрів в ЛКП «Лев» постійно поливають водою. А щойно спека спадає, собак приходять вигулювати волонтери. Долучитись до них просто: треба мати 18 років, а з собою паспорт.
«Людина спочатку гуляє на території під наглядом доглядальника або персоналу. Дивляться, як собака себе поводить, чи все гаразд, чи вона справиться з цією собакою на вулиці. Для собак це дуже важливо, вони кожного разу приходять з прогулянки, щоразу більш відкриті, щоразу більш грайливі і таких собак значно легше прилаштувати в родину», ‒ пояснила адміністраторка з прилаштування тварин ЛКП «Лев» Ірина Шевченко.
Тим часом, допомоги для чотирилапих безхатченків волонтери просять і у львівських закладів харчування. У спеку на вулиці пропонують ставити посуд з водою.
«То треба спитати директора, обов’язково поговоримо, як то зробити. Якусь мисочку з водою поставити», ‒ відповіла в одному з кафе у центрі міста касирка Олена.
У кав’ярні поруч собак поки що теж від спраги не рятують. А от людям склянки води не шкодують.
«Багато дітей бавляться, хочуть попити, не в всіх є гроші. То в нас є безкоштовна звичайна фільтрована вода. А поставити воду на вулиці для тварин – це цікава ідея, можна задуматись», ‒ поділився власник кафе Леонід Немировський.
Та коли бездомним тваринам спекотно чи холодно, коли хочеться їсти чи просто сумно, на допомогу вони сподіваються тільки від людей.