26 квітня Лондонський міжнародний арбітражний суд постановив арбітражне рішення у спорі за позовом міноритарних акціонерів «Укрнафти» проти «Нафтогазу». Лондонський арбітраж визнав, що ключові положення акціонерної угоди між «Нафтогазом» та компаніями Ігоря Коломойського щодо корпоративного управління не підлягають виконанню, повідомляє прес-служба «Нафтогазу» ввечері у п'ятницю, 27 квітня.
«Арбітри дійшли висновку, що ключові положення Акціонерної угоди між «Нафтогазом» та компаніями Ігоря Коломойського щодо корпоративного управління «Укрнафти» не підлягають виконанню, оскільки суперечать імперативним нормам корпоративного законодавства України", - йдеться у повідомленні.
Як повідомляється, не підлягає виконанню частина статті 9 угоди, яка передбачає, що 6 членів Наглядової ради «Укрнафти» обираються з числа кандидатів, запропонованих Нафтогазом, а голова Укрнафти та інші 5 членів Наглядової ради – з числа кандидатів, запропонованих компаніями Коломойського, які є міноритаріями.
Стаття 9 також передбачає, що персональний склад правління «Укрнафти» має затверджуватися Наглядовою радою «Укрнафти» за пропозицією голови правління.
«При цьому, Трибунал постановив, що в цілому Акціонерна угода є дійсною, хоча ключові її положення щодо корпоративного управління «Укрнафти» є такими, що не підлягають виконанню», – повідомляє прес-служба.
Зазначимо, що у 2015 році три компанії – міноритарні акціонери «Укрнафти», підконтрольні олігарху Ігорю Коломойському, подали на «Нафтогаз» позов в Міжнародний арбітражний суд Лондона.
За їхніми словами з січня 2015 року «Нафтогаз» намагався захопити контроль над «Укрнафтою», порушуючи акціонерну угоду. Раніше міноритарії, завдяки акціонерній угоді від 2010 року і доповненнях до неї від 2011 року, мали ексклюзивне право пропонувати загальним зборам акціонерів кандидата на пост голови правління «Укрнафти», який потім пропонував наглядовій раді інших членів правління, а також право пропонувати 5 з 11 членів наглядової ради.
Компанії стверджували, що «Нафтогаз» і державні енергорегулятори змушували «Укрнафту» продавати газ для населення за ціною, нижчою від собівартості видобутку, не дозволяли продавати газ на відкритому ринку, а також відібрали частину газу компанії, який знаходився у сховищах «Укртрансгазу».
Суперечки щодо існування, дійсності або припинення даної угоди домовилися вирішувати виключно у Лондонському суді міжнародного арбітражу.