З весни і все літо, поки політики в Києві ведуть «холодну війну» за коаліцію, в Луцьку їх регіональні колеги «воюють» за котельню, тепло і гарячу воду, користуючись при цьому прислів'ям "Авось пронесе?"
І хоча гаряча вода значно важливіша для лучан, однак, окрім порожнього політичного піару, нічого не зроблено. 15 жовтня в Україні розпочинається опалювальний сезон. Чи розпочнеться він у Луцьку?
«Лучани» пікетують... шовковий комбінат
15 вересня за домашніми телефонами жіночий голос від імені асоціації домових комітетів «Лучани» обдзвонював і запрошував мешканців міста прийти о 17-й годині на пікет щодо котельні, що опалює 33-й та 40-й квартали. Обдзвонювали все місто, а не лише мешканців двох кварталів, які впродовж двох останніх місяців не мали гарячої води. І запрошували на Карбишева, 2. На заклик відгукнулися близько 80 лучан та зо 20 журналістів.
Останнім представники міськвиконкому роздавали друковані звернення від «мешканців 33-го і 40-го кварталів Луцька» з вимогами до Богдана Шиби та депутатів: «повернути котельню... у власність громади м. Луцька»; «відновити подачу гарячої води мешканцям 40-го і 33-го кварталів»; «притягнути винних до відповідальності з усією строгістю закону». Під цим же зверненням збирали підписи присутніх.
Першим спробував взяти слово Віталій Чупіков - голова правління ВАТ «Волинський шовковий комбінат». Він був щиро здивований, що, без попередження, пікетують підприємство, яке він очолює. І хоча він цілком розуміє лучан, і не був проти пікету, і сам давно «миється в тазіку», однак мало не постраждав «за Кропиву». Бо повідомив, що Олександр Кропива в Києві і готовий після повернення в будь-який момент зустрітися з пікетувальниками.
Тут доречно нагадати, що 21.08.2004 року міська рада прийняла рішення «Про вступ ДКП «Луцьктепло» у склад учасників ТзОВ «ЕК «Луцьктеплоенерго», відповідно до якого ДКП «Луцьктепло» надали дозвіл увійти до складу учасників ТзОВ, сформувати частку підприємства «Луцьктепло» у статутному фонді «Луцьктеплоенерго» за рахунок передачі котельні на вулиці Карбишева, 2. Саме за цією адресою знаходиться приміщення ВАТ «Волинський шовковий комбінат», де три офісні кабінети орендує ТзОВ «Луцьктеплоенерго», керівником і фактичним власником якого є бізнесмен Олександр Кропива. Останній є ще й акціонером ВАТ «Волинський шовковий комбінат», ВАТ «Херсонський шовковий комбінат».
Далі з «гнівною промовою» виступила представниця асоціації «Лучани» Юлія Саботюк. Для неї, безумовно, в усьому винен Кропива. Тому вона й закликала підписувати звернення до Шиби. За півгодини стояння на холоді всі почали розходитись. Журналісти між собою жартували: «У надцятий раз ми подивилися погану виставу. Треба Кропиву звинуватити ще й у тому, що по всій Україні настало похолодання. А що? Кропива виключив сонце за борги!»
Кому ж платять лучани?
Схема оплати послуг виглядає так: лучани платять за тепло та гарячу воду державному комунальному підприємству «Луцьктепло». Останнє за ці кошти закуповує у НАК «Нафтогаз України» природний газ, який використовує для роботи котелень. А також закуповує в ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго» теплоносій і гарячу воду, які йдуть на Завокзальний район Луцька. Схема проста, але десь дає збій. Бо мешканці обласного центру потерпають без гарячої води. В чому ж, чи в кому, закладена проблема?
Лучани платять за надані і не надані послуги справно, чи не найкраще в Україні. І повною мірою мають право за свої кошти отримати якісні послуги. ДКП «Луцьктепло» не вчасно і не в повній мірі розраховується із НАК «Нафтогаз України» за отриманий газ, і з «Луцьктеплоенерго» за гарячу воду і теплопостачання. Чому і куди йдуть кошти від лучан з ДКП «Луцьктепло»? Ось навколо цього, головного питання, і тривають перипетії.
Представники міської влади, починаючи від міського голови, депутатів та закінчуючи керівником ДКП «Луцьктепло» Рустамом Дячуком, заборгованість перед «Луцьктеплоенерго» пояснюють так: «А він (Олександр Кропива - В.Б.) НАК «Нафтогаз України» заплатив лише три мільйони за газ, а заборгував 13 млн!» Мовляв, він не платить їм, а ми не платимо йому. Логіка - залізна, дитяча, на кшталт «сам дурень». То «ображені діти» розпоряджаються коштами лучан?
А щоб лучани не спитали - де наші гроші? - створюються громадські організації типу «Лучани», через ЗМІ розповсюджують байки про суди, про майбутнє повернення у комунальну власність котельні, яка, до речі, ніколи не була в комунальній власності, про політичні замовлення на міського голову Богдана Шибу тощо. Це все - інформаційна піна. А в реальності влада та ДКП не платять боргів за принципом: «не платимо, бо не хочемо». Ось тут дійсно «пахне» криміналом.
«Авось» Дячуку допоможе... боргувати далі
На тому пікеті Віталій Чупіков марно намагався дізнатися, чому реально «Луцьктепло» розпродало майже за безцінь стратегічний запас мазуту, яким у надзвичайній ситуації мали б опалювати все місто. Лише депутат міськради Анатолій Бубєнщиков спробував пояснити продаж мазуту тим, що, мовляв, «йому вже двадцять років, він не придатний до використання». Цікаво, кому й навіщо ж потрібно купувати те, що не годиться до вжитку? Лише тому, що дешево?
Депутат міськради Анатолій Бубєнщиков заявив, що міськрада перерахувала «Луцьктепло» 6 мільйонів гривень», а «сьогодні «Луцьктепло» перерахувало 19 мільйонів на рахунок «Луцьктеплоенерго» і нині боргу немає». Щоправда, для журналістів він уточнив: «Ну, не буквально сьогодні, а десь на днях перерахували». Десь, на днях - доволі «точна» інформація. З розряду «ми майже перерахували», «ми думаємо перерахувати», «ми перерахуємо».
З документів, наданих Олександром Кропивою, видно, що «Луцьктеплоенерго» надало послуг «Луцьктепло» на 40 млн грн. ДКП «Луцьктепло» провело розрахунки на 27 млн гривень. Борг становив 13 млн грн. Виконавчою службою з комунального підприємства стягнуто 5 млн грн, так що борг зараз зменшився до 8 млн грн. Шість мільйонів гривень від міськради до «Луцьктеплоенерго» так і не дійшли.
На що розраховує керівник ДКП «Луцьктепло» Рустам Дячук, не платячи борги і розпродуючи стратегічний запас мазуту по 400 гривень, коли його справжня вартість становить понад 3 000 гривень? На російське «авось»? На теплі осінь та зиму? На політичну колотнечу й обурення обдурених лучан? На нове підвищення тарифів? Чи на цілком свідоме доведення до банкрутства комунального підприємства? За результатами роботи у 2007 році підприємство «отримало» більш як 21 млн грн збитків.
За спожитий газ ДКП «Луцьктепло» також розрахунків не провело. Наразі заборгованість перед НАК «Нафтогаз України» становить більше 5 млн грн. І це при тому, що з Державного бюджету (не міською радою, а державою Україна) підприємству було виділено 8,7 млн грн. Що стосується розрахунків ТзОВ «Луцьктеплоенерго» з НАК «Нафтогаз України», то підприємством проведені розрахунки на 14 млн грн, а не 3 млн, як стверджують високопосадовці. Борг зараз становить 7 млн грн, а не 13.
Про суди, закон, банкрутство
Безумовно, що стратегічні об'єкти, зокрема й такі як котельня на вулиці Карбишева, 2, повинні належати тому, хто може грамотно і ефективно їх експлуатувати. Людям байдуже, у чиїй власності вони є: приватній чи державній. Головне, щоб надавались якісні послуги при оптимальній ціні. А як відомо, держава - поганий менеджер, що й підтвердило останнє зростання тарифів на теплопостачання і гарячу воду.
І впровадив їх не Кропива, а влада міста Луцька. Незабаром, 24 вересня, відбудуться «громадські слухання», на яких розглядатиметься питання чергового підвищення тарифів. І все за законом, правда, без погодження з Антимонопольним комітетом.
Закони погані? Так. Але ж вони закони. А держави, в якій закони не виконуються, не існує. Крім одного винятку - України. В Луцьку влада і її комунальне підприємство програли всі суди підприємцю. Рахунки ДКП «Луцьктепло» заблоковані, а виконавча служба стягує борги на користь ТзОВ «Луцьктеплоенерго». І вся «інформаційна феєрія» навколо котельні додає негативу не Кропиві, а владі міста.
«Влада не спроможна захистити інтереси громади» - так думають одні. «Влада не зацікавлена у розв'язанні конфлікту» - так думають інші. А треті починають говорити про свідоме доведення до банкрутства комунального підприємства «Луцьктепло» зацікавленими представниками влади. Так, як це було зроблено попередньою владою з іншими підприємствами міста. І такий негатив, не безпідставно, наростає.
Напевно, що й міський голова це зрозумів. Тому в останніх коментарях він чітко заявив: «Луцьктепло» і «Луцьктеплоенерго» мають вирішувати свої проблеми у цивільно-правовому режимі. Ні міський бюджет, ні лучани не мають заборгованості перед ними, не мають перед ними боргів». Це дійсно позиція не політика, а господаря. Однак і політик живе в серці Богдана Шиби. Адже Рустам Дячук - це його ставленик. Банкрутство ДКП - це банкрутство мерії Луцька.
Гаряча вода з'явиться? «Холодна війна» триватиме?
Телефоном з Києва Олександр Кропива повідомив журналістам, що найближчим часом розпочнеться подача гарячої води мешканцям 33-го та 40-го кварталів, за умови безумовного погашення боргів ДКП «Луцьктепло». Сам керівник ТзОВ «Луцьктеплоенерго» в столиці веде переговори з НАК «Нафтогаз України» щодо постачання газу на осінньо-зимовий період.
Для будь-якого дійсно господаря міста в цій ситуації першочерговими були б вирішення двох питань. По-перше, з'ясувати і ліквідувати реальну заборгованість ДКП перед ТзОВ і припинити її зростання. По-друге, знайти альтернативні шляхи вирішення проблеми, аби мешканці міста не страждали. Це і теплоенергозбереження, і будівництво альтернативних котелень, і встановлення відповідних лічильників тощо.
Крім міського голови Богдана Шиби, якого посада зобов'язує вирішувати ці питання, на тлі державної політичної кризи і можливих позачергових виборів з'являються й інші претенденти на «господаря міста». Одні самі втручаються, інших запрошують втрутитися. Тут і голова обласної ради Анатолій Грицюк, тут і голова ОДА Микола Романюк, тут і депутати всіх рівнів, тут й інші політики, державні та громадські діячі.
Позитив чи негатив такої «масовості» залежатиме лише від принципу, за яким вони діятимуть. Якщо «гуртом і батька легше бити» (вирішувати проблему), то це, звичайно, принесе позитивний результат. Якщо «у семи няньок дитя без ока» (лучани без тепла і води), то навряд чи всі мешканці Луцька «дякуватимуть» лише словами. Так, саме всі лучани. Бо стратегічного запасу мазуту в міста так і немає.
«Авось» пронесе?
Фото зі сайту www.volyn.com.ua