Вулиця Тершаковців, розташована у Личаківському районі Львова, з’єднує вулиці Пекарську та Костя Левицького. Свою теперішню назву вона отримала у 1993 році на честь українського громадсько-політичного діяча Гриня Тершаковця (1877-1958) та його сина – Зиновія Тершаковця (1913-1948), крайового провідника ОУН Львівщини, засновника і редактора підпільного видання «Літопис УПА».
Як пишуть «Фотографії старого Львова», історія вулиці Тершаковців починається ще від XV ст. Саме тоді німцем Петром Айзенгітелем закладено тут першу оселю. З 1579 року вулиця мала назву Врублєнца (Горобина), Воробляча, з 1818 року – Торговиця будівельного дерева, пізніше – площа Сакраменток, оскільки тут був монастир Сакраменток. З 1871 року вулиця називалася на честь польського політичного та військового діяча Вінсента Ґосєвського, а за часів німецької окупації – Фімарктґассе (вулиця Ярмарку худоби).
З 1944 року їй повернули назву Ґосєвського, яку вона носила епізодично. Упродовж 1945-1993 років була вулицею Марченка – на честь старшини радянської армії Олександра Марченка, який 1944 року підняв над львівською Ратушею червоний прапор і загинув того ж дня. Площа на перетині сучасних вулиць Тершаковців та Туган-Барановського називалася Ґосєвського, а пізніше – площею Марченка.
Забудова вулиці виконана у стилях класицизму, історизму та конструктивізму. Житловий будинок №1 зведений на початку 1970-х років. На його місці у повоєнні часи і до кінця 1950-х років був Зелений ринок.
Наприкінці 1950-х років від площі Марченка до вулиці Чехова зробили асфальтовану дорогу, з’єднавши вулицю Маяковського (теперішня Левицького) з вулицею Пекарською. До цих пір тут був сад колишнього монастиря Сакраменток, а також парк Академії ветеринарії з озером – Вороблячим ставом, що за площею перевищував теперішній ставок на території ветеринарного університету в кілька разів. Вся західна сторона вулиці Тершаковців від Чехова до Туган-Барановського має забудову 1960-1970-х років.
Житловий будинок №2 збудований на початку 1960-х років. У той же період звели і будинок №2А, де розташований факультет міжнародних відносин та Інститут післядипломної освіти Львівської комерційної академії і народна хорова капела «Мрія».
Необароковий будинок під №4 звели у 1898 році за проектом архітектора Наполеона Лущкевича для фармаколога, професора Вацлава Собєранського. По смерті професора Собєранського, будинок перейшов у власність його дружині Евґенії. Через фінансову скруту вона була вимушена здавати свою власність в оренду тодішній науковій еліті. За Польщі була жіноча гімназія №6, Польський шкільний музей та консулат Перу, у 1950-х роках – початкова середня школа №45 з російською мовою навчання, а відтак – вечірня школа робітничої молоді №3. Нині це житловий будинок.
У будинку №5 за польських часів було поштове відділення №17.
№ 6 – житловий будинок у стилі історизму, збудований 1894 року за проектом архітектора Яна Гжибінського. У будинку №6А, збудованому в 1970-х роках, за радянських часів був готель та ресторан «Ульянівськ», потім готель «Незалежність», а з 2008 року – «Євроготель». Будинок №13 споруджений у 1971 році як гуртожиток Академії ветеринарної медицини.
Костел монастиря Сакраменток є найдавнішою будівлею цієї вулиці. Комплекс монастиря розташовується на вул. Тершаковців, 9-11. Перший храм збудовано у 1718 році, він проіснував до 1743 року. До комплексу першого монастиря Сакраменток входив костел, монастирський корпус, школа, господарські споруди, городи, сади, стави, парк. Коли сад став власністю монастиря, його відгородили дерев’яним парканом, а згодом муром.
У 1743 році розпочали будівництво нового мурованого костелу Заручин Пречистої Діви Марії і Св. Йосифа за проектом Бернарда Меретина. З 1780 до 1881 року будівництво призупинили, але станом на 1780 рік костел був майже збудований, залишалось добудувати тільки вежу. У 1830 році Ян Климович викупив частину саду і почав тут вирощувати фрукти, в тому числі екзотичні (наприклад, абрикоси), які постачав губернатору Галичини.
У 1880-х роках будівництво костелу відновили, а вежа отримала свій сучасний вигляд під час робіт, які проводились на початку ХХ ст. Перебудували храм за проектом Адольфа Мінасевича. 1883 року польський скульптор Томаш Сосновський перебував у Львові і створив у білому мармурі статую святого Йосафата, яку встановили в костелі. У 1902-1904 роках провели його чергову реконструкцію.
У радянські часи будівлі та територію монастиря передали зооветеринарному інституту. У келіях влаштували гуртожиток та клуб, у костелі – спортивний зал. У колишній школі – північному корпусі – розмістили навчальні кафедри, у східному (рефектарі – їдальні в монастирі) – студентський диско-клуб. Більша частина монастирських земель також перейшла у власність інституту і була забудована його спорудами. Сад проіснував до початку 1950-х років – до того часу, коли через його територію проклали продовження вул. Тершаковців та збудували головний корпус Ветеринарної академії.
Реставрація комплексу монастиря сакраменток розпочалася у 1990-х роках. Викладачі зооветеринарного вишу власним коштом та на зібрані пожертви відремонтували костел. Його передали УГКЦ й у грудні 1995 року освятили на храм Святої Трійці.