Останнім часом дедалі частіше від корінних львів’ян лунають побоювання, що через великий приплив російськомовних людей зі Сходу наше місто може втратити свою українську ідентичність. Звісно і мені прикро і огидно, коли, проходячи центром стародавнього Львова, чую, як патлаті молодики ревуть російські пісні, а із вікон закладів час від часу лунає так званий шансон.
Гадаю, це питання легко можна вирішити. У силах міської влади захистити наш аудіопростір. Так само, як у силах наших спецслужб, виявити провокаторів чи сепаратистів-підривників, які потрапили на нашу землю з хвилею переміщених осіб. Зрештою, СБУ, може не ідеально, але і з цією проблемою справляється. А щодо збереження Львовом своєї ідентичності, то як раз тут я спокійний. Львів ніколи не стане неукраїнським. Це просто неможливо. Енергетика міста, його історія однозначно свідчать: флюїди українства тут настільки потужні, що перемелять будь-які паростки чужинства.
Львів не став польським після появи на наших землях короля Казимира, ані в польський період між двома світовими війнами минулого століття. Із сьогоднішніх львів’ян не всі знають, що в ХV столітті більшість населення нашого міста складали німці. Навіть акти магістрату велися на саксонському діалекті. Львів не став російським після приходу «освободітєлєй» і в епоху радянської індустріалізації. Я категорично переконаний, що з часом російськомовні українці адаптуються в українському Львові і всі побоювання патріотів виявляться марними.
Але в цьому контексті важливим мені видається інше. Трапляються, на жаль, галичани, котрі на словах готові мало не бити на вулицях російськомовних громадян, однак самі далеко не дотримуються високих стандартів українського націоналізму. Не росіяни є водіями маршруток, які на повен голос включають у салоні Міхаіла Круга. Далеко не тільки росіяни у час війни їдуть на заробітки в Росію. І чи не українці часом готові вести бізнес з контрагентами із Росії. Тому, як би це прикро не виглядало, я би порадив декому з крикунів послухати пісню знаного українського барда Олександра Смика, в якій є такі слова:
Не бий москаля на вулицях,
Убий москаля в собі…
А за свій Львів я спокійний. Енергетика сотень поколінь українців, втатуйована в його мури і бруківку завжди виявиться сильнішою за будь-які зовнішні чужорідні впливи.