Автор фільму про запахи нашого міста Ґжеґож Корчак має львівське коріння і не поспішає дарувати свою ідею комусь іншому.
Польський режисер Ґжеґож Корчак, який приїхав до Львова в рамках міжнародного фестивалю сучасного мистецтва Art Meetings, пропонує новий спосіб пізнати місто – з’ясувати, чим воно пахне. До створення свого фільму «Запахи Львова» він запросив усіх охочих – спочатку в інтернеті, на citysmell.eu, а потім і безпосередньо на зйомки.
Ґжеґоже, чому ваш фільм саме про те, чим пахне Львів, а не про те, як він чується чи як говорить?
Бо запахи не дослівні. Вони не такі точні, як зір чи слух, а є більш розмитими, аморфними. Запахи сильніше пов’язані зі спогадами і емоціями, ніж з об’єктивною правдою.
Ви запропонували львів’янам самим розказати, чим для них пахне Львів. Як вам спало на думку залучити мешканців міста через соціальні мережі?
Ця ідея зародилась ще давніше, коли ми робили фільм про запахи мого рідного міста Вроцлава. Тоді, а це було десять років тому, я просто відсилав смс до знайомих з таким питанням – чим пахне Вроцлав. Їхні відповіді були фантастичними – поетичними і дуже надихаючими.
Багато людей вже написали вам про запахи Львова?
Багато. Я не лічив, але два тижні тому було десь більше ста осіб. Зараз, думаю, вже більше.
Ви запросили всіх мешканців Львова прийти і знятися в вашому фільмі. Що ви очікуєте відn такої співтворчості?
Намагаюсь нічого не очікувати, бо якщо людина на щось чекає, то легко може розчаруватись в тому. Я собі уявляю це як імпровізацію в музиці – що люди прийдуть і покажуть себе, а ми вже з того будемо щось ліпити. Тому цей проект і називається Art Meetings – Мистецькі зустрічі. Люди приходять, я їм неначе кидаю м’яч, а вони мені його відбивають. Ця віддача і результат буде залежати від них самих.
Єдине, що хотів би - щоб прийшли дуже різні люди. Щоб це були яскраві постаті різних професій, різного віку. Це дуже важливо, тому що якщо до нас прийдуть всі однаково вдягнуті – це буде трохи не цікаво.
Ви запрошували когось із відомих осіб?
Так,їх має бути кілька. Скоріш за все, будуть Скрябін, Дзідзьо, директор Львівської опери Тадей Едер. Але з відомими людьми завжди складно, бо вони ніколи не мають часу.
Проект 3DPlasticon буде презентовано у вигляді інсталяції, на якій буде постійно показуватися ваш фільм. Як ви думаєте, в Україні готові сприймати таке поєднання різних кіно та інсталяцій?
Мені здається, що так, бо це не буде складним концептуальним відео-артом. Це буде простий фільм, проста історія людей у вигляді портретів у русі. Але це водночас інноваційний та оригінальний жанр, що, на мою думку, має зацікавити людей. Але боюся того, що львів’яни і публіка очікують невідомих феєрверків та технологій. А я хочу, щоб це було щось дуже просте. Боюсь, що публіка може бути розчарована.
Не було у вас думки запросити українського режисера, щоб він зняв подібний фільм про якесь польське місто?
Це не моя роль – когось запрошувати. Тут питання до продюсерів проекту Art meetings. Але з іншого боку, це моя власна авторська ідея і я б не хотів її віддавати іншому режисеру, щоб він її використав.
Можливо, це буде передбачуване питання, але - чим для вас пахне Львів?
Кожного дня він пахне мені по-різному. Сьогодні, наприклад, він пахнув свіжістю. Повітря тут наче в горах або на морі. Можливо, це парадоксально, але мені тут пахне тишею. Якщо звернути з головної вулиці – там завжди буде дуже тихо. І для мене це дуже дивно. Коли в моєму місті падає сніг, то одразу стає тихо. Мабуть, коли тут сніг, то стає глухо, як в танку. Ще мені пахне постійним рухом, життєвими переживаннями, внутрішньою енергією. Можливо, це просто у мене в генах, бо мої прадіди були родом з околиць Львова. І тому ця свіжість повітря є для мене дуже приємною і важливою річчю. Мені тут дуже подобається, це затишне місто і комфортне для життя.