Район Городоцької
Навпроти торгового центру «Магнус», на місці сучасних торгівельних кіосків і кафе, від рогу вулиці Городоцької і до рогу вулиці Куліша до Другої світової війни був суцільний житловий квартал.
До 1964 року, коли було збудовано прохідну львівського слідчого ізолятора, на цьому місці вулиця Біласа з’єднувала вулицю Шпитальну з вулицею Городоцькою.
На місці нинішньої будівлі Інституту внутрішніх справ, збудованої у 80-і роки XX століття (вулиця Городоцька № 26), за польських часів стояли дві адміністративні будівлі Міського суду.
На перетині вулиці Городоцької з вулицею Озаркевича навпроти будинку № 85 до війни був квартал житлової забудови.
Не пропустіть найважливіше Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleБудівля Управління Львівської залізниці 1970-х років на вулиці Листопадового Чину стоїть на місці старих житлових будинків.
На перетині початку вулиці Кульпарківської з вулицею Городоцькою з північного боку була розташована Городоцька рогатка. Між будинками № 203 і № 205 на вулиці Городоцькій на південь відходила частина вулиці Фабричної, яка існувала до 1958 року. На місці нинішнього будинку № 209 на вулиці Городоцькій, збудованого у 1957 році, стояла українська церква Святих Андрія і Володимира.
Район Привокзальної
Навпроти Головного залізничного вокзалу до Другої світової війни був великий сквер із декількома адміністративними будівлями.
На місці теперішнього комплексу будівель ВО «Електрон» був пустир із декількома житловими будівлями. Між № 48 і № 50 вулиці Олени Степанівни і до № 31-33 вулиці Стороженка, паралельно теперішній вулиці Щекавицькій, від 1914 року була вулиця, яка називалася Приватна Дорога. Від 1930-х років вона називалася Верстатна, в часі німецької окупації Кобилянськаґассе. Існувала до 1965 року, коли на її місці розпочалося будівництво нового корпусу заводу «Електрон», який було завершено 1968 року.
Між вулицями Шептицьких, Бандери і Митрополита Андрея до Другої світової війни стояли сецесійні будівлі товарних складів. За радянських часів углибині стояла Дошка пошани передовиків праці Залізничного району (тепер тут пам’ятник Степанові Бандері), за нею збудували Літній кінотеатр №2 («Маяк»).
На території сучасних корпусів Політехніки, збудованих у 1970-і роки, між вулицями Карпінського, Митрополита Андрея, площею Святого Юра і вулицею Бандери стояли будівлі і цвів сад монастиря Святого Серця (Сакракерок). Більша частина монастирських будівель не збереглася. У 1960-і роки через територію монастирського саду проклали частину нової вулиці (тепер Митрополита Андрея) до перехрестя вулиці Бандери з вулицею Антоновича.
Східна сторона вулиці Горської навпроти Привокзального ринку до Другої світової війни мала суцільну забудову.
Паралельно до вулиці Городоцької між територією заводу телеграфної апаратури і Привокзального ринку була територія Городоцького цвинтаря. Зараз на цьому місці стоїть збудований в кінці 1930-х років Палац залізничників (РОКС) і збудований у повоєнні часи таксопарк.
Вулиця, яка з’єднує Городоцьку з Палацом залізничників, зараз назви не має. Від 1920-х років вона йменувалася Улятовського, а за радянських часів до 1950-х років – Сокальська. Паралельно до вулиці Улятовського на території сучасного заводу телеграфної апаратури пролягала вулиця Конфедератська, яка з’єднувала Городоцьку з Городоцьким цвинтарем. Від 1950 року вона мала назву Лисянська, була ліквідована 1958 року.
Нині вулиця Федьковича закінчується на перетині з вулицею Пастернака. Наприкінці 1950-х років частину вулиці Федьковича між вулицями Пастернака і Смаль-Стоцького було ліквідовано і включено до території заводу телеграфної апаратури. А частина вулиці між вулицями Смаль-Стоцького і Боберського від 1979 року мала назву Корнійчука, а від 1991 – Поліщука.
Між вулицями Залізняка і Героїв УПА тепер вже колишньою територією заводу кінескопів проходила не існуюча нині вулиця Даниловичів. Від 1945 року вона мала назву Дачна, а в середині 1950-х увійшла до заводської території.
Між вулицею Героїв УПА і перехрестям вулиць Антоновича і Ожешко територією колишнього заводу кінескопів до 1950-х років проходила вулиця За Рогаткою, частина якої від 1946 року мала назву Чекаліна.
Старе Жовківське передмістя
Між вулицями Підмурною, Старою, Удатного і Сянською на місці теперішнього скверика стояв квартал будинків, зруйнованих здебільшого під час Другої світової війни. На розі вулиць Підмурної і Сянської раніше теж стояв будинок. Східна частина вулиці Підмурної до війни була повністю забудована. На місці теперішнього скверика зі східного боку вулиці Старої стояв квартал будинків. За ним пролягала вулиця Махабеушів (з 1871 року, з 1946 року – Пінська). До іншого боку цієї вулиці прилягав квартал будинків, з якого нині залишилися лише будинок № 20 на вулиці Сянській і будинок № 5 на вулиці Підмурній.
Неіснуюча нині вулиця Пінська з’єднувала вулиці Сянську і Овочеву (існувала до 1992 року), яка була розташована на території вже тепер колишнього ринку «Добробут», вулиця Овочева, своєю чергою, з’єднувала вулиці Стару і Підмурну. Між вулицями Овочевою, Старою, Підмурною і площею князя Осмомисла раніше розташовувався великий житловий квартал, частину якого було зруйновано під час Другої світової війни і в повоєнні роки, а останні будинки знесли до кінця 1980-х років.
На площі Старий Ринок до 1942 року стояла синагога прогресистів, знищена німецькими нацистами. Між вулицями Льва, Замковою, Кривоноса і Пішою до початку 1950-х років був розташований сад монастиря Бенедиктинок. За монастирським комплексом було продовжено вулицю Пішу і збудовано ряд приватних будинків. 1957 року тут звели середню школу № 19, а монастирський мур з боку вулиці Замкової знесли. Нині частина саду належить до ліцею «Галицький» (колишня СШ № 19), інша частина з боку монастирського комплексу храму Бенедиктинок належить до Меморіалу пам’яті Героїв Небесної Сотні і має назву Сад Живої пам’яті Героїв АТО.
Частина будинків непарної сторони вулиці Чорноморської і майже вся парна частина була зруйнована під час і після Другої світової війни. Один із будинків парної сторони, де тепер дитячий майданчик, завалився на початку 1950-х років під час проходження вулицею колони важких танків.
Непарна сторона вулиці Мосяжної, де тепер розташований скверик, була зруйнована під час Другої світової війни. На місці сучасного скверика вулиці Вічевої, що прилягає до площі Данила Галицького, до Другої світової війни був розташований невеличкий квартал житлових будинків.
Район Високого Замку
На схід від теперішнього комплексу будівель Львівського телецентру до 1939 року стояла будівля ресторану.
Південна частина вулиці Довбуша до № 24 мала суцільну забудову, між № 24 і № 26 (Церква Усіх Святих, колишній костел Св. Войцеха) до 1939 року стояли два житлові будинки.
Бічна вулиці Лісної була забудована здебільшого особняками в радянські і теперішні часи.
У 1970-і роки від вулиці Барвінських територією парку проклали асфальтову дорогу до будівлі Охматдиту.
Район Левандівки
На місці нинішнього Левандівського парку до середини 1950-х років були житлові забудови. Нинішній ставок на схід від вулиці Ганкевича викопали у повоєнні часи. Житлові райони на північ від вулиці Повітряної і між вулицями Повітряною і Левандівською були споруджені у другій половині 1950-х років. Відрізок вулиці Левандівської від вулиці Широкої до залізничного мосту було прокладено у 1950-і роки. До Другої світової війни вулиця Повітряна виходила на залізничний міст.
Більша частина житлової і промислової забудови між вулицями Сяйво, Широкою, Гніздовського і Рудненською постала у 1950-х – 1980-х роках. Теперішні №№ 2-8 вулиці Сяйво до 1981 року входили до складу вулиці Кленової, а за польських часів – вулиці Білогорської. Від колишньої вулиці Кленової вздовж колії на північний схід до перетину з вулицею Широкою тягнулася неіснуюча нині вулиця Білогорська. Зараз на цьому місці суцільна промислова забудова. Між нинішнім початком вулиці Сяйво і вулицею Кузневича за польських часів були два квартали житлової забудови, які належали до вулиці Городоцької, а за радянських часів тут був невеличкий парк.
На головному фото вулиця Городоцька, початок XX століття