За три місяці дії «Зернової ініціативи» експортовано 9,1 млн тонн агропродукції. З наших портів вийшли 403 судна до країн Азії, Європи та Африки.
До початку повномасштабної війни близько 80% українського експорту здійснювалося саме морем. Але за останні місяці Україна значно наростила експорт альтернативними шляхами через кордони з ЄС.
У березні наші аграрії експортували через західний кордон залізницею і через річкові порти – лише 200 тис. тонн, а вже на початку літа – 1,7 млн тонн.
Ми удосконалили логістику перевезень, але це поки що не 5 млн тонн експорту, які до війни перевозили через порти. На жаль повністю переорієнтувати експортні потоки на суходіл неможливо.
Причин на те декілька. Залізничні перевезення значно дорожчі за морський фрахт. Українські колії ширші, ніж європейські, тому необхідно здійснювати перевалку зерна, а на це потрібен і час, і фінансові витрати.
Хоч «Укрзалізниця» щомісяця нарощує потужності для перевезення зерна через західний кордон, але європейська інфраструктура не здатна приймати більше української продукції, щоб переправляти її морем на інші континенти.
В Європі недостатньо портових потужностей, аби приймати українське зерно. Румунські та польські порти загалом можуть перевантажити 33 млн тонн зерна на рік, а Україні потрібно 50-60 млн тонн. Але порти в цих країнах можуть збільшити перевалку українського зерна ще на 5-10%.
Якщо путінський режим шантажуватиме світ зривом «Зернової ініціативи» і надалі, Україна повинна мати альтернативу, адже припинення експорту – це прямий шлях до зупинки всієї нашої економіки.
Львівщина може і повинна стати тим логістичним «хабом», який хоч і не повністю, але частково допоможе експортувати продовольство залізницею або автомобільними шляхами. Якщо будувати нові перевантажувальні пункти та удосконалювати процедуру перетину кордону, то можна збільшити пропускну спроможність експорту. Ми, українці, будемо виборювати свою перемогу, кожен на своєму фронті.